Холодна весна, посуха, пізнє збирання чи важкі ґрунти — гібриди DEKALB упевнено витримують усі випробування й дають стабільний урожай. Вони швидко віддають вологу, тож фермери заощаджують на досушуванні збіжжя. Сильна коренева система дозволяє рослині ефективно використовувати вологу навіть у посушливих умовах. Саме така надійність і стала причиною, що дедалі більше аграріїв обирають гібриди кукурудзи DEKALB як основу своїх посівів. Головне — правильний підбір гібридів для кожного конкретного поля.
У цій статті детально розповімо про чинники, які потрібно враховувати фермерам, щоб отримати максимально якісний і щедрий урожай, відповідно, й добру винагороду за свою нелегку працю. Пояснимо все, як кажуть, на пальцях, із прикладами та результатами випробувань на полігоні знань і дослідів — Байєр АгроАрені.
ФАО — не просто цифри: як знайти “свою” кукурудзу
Не кожен гібрид покаже себе однаково навіть на сусідніх полях. Тому досвідчені аграрії починають із головного — підбирають насіння під умови вирощування. Такий підхід дозволяє краще реалізувати генетичний потенціал культури й мінімізувати ризики під час збирання. І саме ті, хто враховує ґрунтово-кліматичні умови та ФАО, стабільно збирають високі врожаї, навіть коли погода випробовує на міцність.
— Підбір гібрида — це не легкий вибір із каталогу, а точна наука, що спирається найперше на суму активних температур конкретної біозони, — наголошує експерт із технологій вирощування сільгоспкультур компанії Bayer Ігор Мовчан. — Якщо, скажімо, говоримо про Захід — Рівненську чи Львівську області, — то там цей показник становить близько 2200 °С. У таких умовах оптимальним буде ФАО 200–300. А що далі на Південь, що більше тепла отримує культура — то ширший вибір гібридів. Наприклад, у зонах із сумою активних температур близько 2700 °С цілком доцільно висівати гібриди з ФАО від 300 до 400.
NB: Прагнення ж за будь-яких умов вирощувати гібрид із максимально високим ФАО, завжди пов’язано з ризиками. Часто кукурудза просто не встигає дозріти. Зерно лишається надто вологим, і кожен додатковий день осіннього холоду — не на боці аграрія. Адже достатньо всього кількох годин із температурою близько нуля, щоб рослина загинула. Якщо ж у цей момент ще не сформувався абсцизний шар, кукурудза вже не зможе віддавати вологу й замість повноцінного врожаю на полі лишається зелена маса, яку можна хіба що відправити на силос.
Саме тому експерт радить завжди враховувати баланс: не перевищувати межу ФАО для конкретної кліматичної зони. За суми активних температур доцільно обирати відповідні гібриди:
- 2200–2400 °С — ФАО 200–300;
- 2400- 2500 °С — ФАО 300–350;
- 2600-2700 °С — ФАО 350–400;
- 2700-2800 °С — ФАО 400–450.
Волога диктує правила гри
Волога — це енергія життя кукурудзи. Саме запаси продуктивної вологи у ґрунті диктують, якою має бути густота посіву та як культура розкриє свій потенціал. Господарства, які враховують цей чинник, отримують не випадковий, а стабільний результат навіть у складних сезонах.
— Спираючись на цей основний параметр, користуючись простою формулою, аграрій може правильно розрахувати густоту посіву кукурудзи. Спочатку, треба встановити рівень урожайності, який можна отримати на полі за кількістю вологи, що надходить. Далі в таблиці зіставити його з умовами зволоження й густотою посіву.
— Якщо розрахунки показують урожайність 6–8 т/га, — пояснює Ігор Мовчан, — це означає, що умови посушливі. У такому разі технологію варто будувати так, щоб максимально зберегти вологу, а густоту посіву на момент збирання врожаю — в межах 50–60 тисяч рослин на гектар. Якщо ж прогноз становить 8–10 т/га, тобто зона має недостатнє зволоження, оптимально — 60–70 тисяч рослин. А коли умови сприятливі й урожайність може перевищити 10 т/га, густоту збільшують до 70–80 тисяч рослин на гектар.
Багато хто вважає, що густіший посів означає більший урожай, але на практиці це не завжди так — іноді менша густота дає кращий результат.
— Ось приклад — ДКС 4031 (ФАО 310). Цей гібрид не любить загущення, — розповідає експерт Bayer. — Якщо збільшити кількість рослин, озерненість качана зменшується. Натомість за меншої густоти він розкриває свій потенціал і добре почувається в посушливих умовах: оскільки рослини рівномірно розподілені по площі, вони ефективніше використовують вологу. Якщо під час цвітіння достатньо опадів — це критична фаза у водоспоживанні, адже у цей період кукурудза споживає приблизно 82% вологи за весь вегетаційний період, — то масою зерна й озерненістю гібрид ДКС 4031 може компенсувати брак кількості рослин. Тобто це гібрид із високою компенсаторною здатністю.
Головні гібриди кукурудзи DEKALB у портфоліо компанії Bayer із високою компенсаторною здатністю: середньоранньої групи — ДКС 3805, середньостиглої — вже популярні ДКС 3972, ДКС 4098, ДКС 4031, ДКС 4109. Добрі результати за зменшеної густоти показують і продукти середньопізньої групи стиглості, як от ДКС 4712, новинка ДКС 4741. Їх не бажано сильно загущувати, щоб отримати максимальний потенціал і продуктивність.
Тоді як гібриди із фіксованими характеристиками качана — ДКС 3527, ДКС 3937, ДКС 4391, ДКС 4598, ДКС 4933 і частково — ДКС 4125 — мають стабільну кількість рядів і зерен незалежно від густоти. Змінюється тільки маса зерна. Тож для таких гібридів густота є вирішальною: маючи однакові структурно сформовані качани завдяки збільшенню кількості рослин урожай буде вищим. Такі гібриди добре показують себе за умов достатнього або нестійкого зволоження.
Оптимальна густота на момент збирання врожаю в умовах нестійкого зволоження, за словами Ігоря Мовчана, становить 60–62 тис. рослин/га для ДКС 4031 і 65–67 тис. рослин/га — для ДКС 4598 чи ДКС 4125. Якщо вологи достатньо, норму висіву можна збільшити й розраховувати на ще вищу врожайність.
— Норму висіву слід планувати не лише за картою регіону, а й з урахуванням особливостей поля та запасами продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту. Наприклад, навіть на Житомирщині, де загалом із вологою проблем немає, після кількох років вирощування соняшнику на одному полі запаси продуктивної вологи на момент сівби кукурудзи можуть становити всього близько 120 мм — а це вже критичний рівень.
Коли спека не страшна: посухостійкі гібриди у дії
Посуха — справжній тест на витривалість кукурудзи. Саме здатність гібрида зберігати стабільну врожайність навіть без достатньої вологи сьогодні має вирішальне значення, адже зона степу фактично змістилася на Північ майже на 180 км. Якщо на ранніх етапах брак вологи тільки гальмує ріст, то під час цвітіння він критично впливає на озерненість качана і майбутній урожай.
— Якщо в період цвітіння бракує вологи або стоїть спека, озерненість качана помітно знижується, — пояснює експерт Bayer. І додає: — На цьому етапі також важливою є жаростійкість гібрида, тобто його здатність забезпечити ефективне запилення за високих температур.
NB: Під час цвітіння температура 30–32 °С уже є критичною для кукурудзи, але є гібриди, наприклад, ДКС 4391 або ДКС 4125, які навіть за 35 °С забезпечують повноцінне запилення.
Не менш важливий і період наливання зерна — саме тоді господарства в степових регіонах найчастіше втрачають частину врожаю.
— У фазу наливання зерна спека й брак вологи призводять до формування качанів із рихлою структурою, — пояснює Ігор Мовчан. — У портфоліо DEKALB — гібриди ДКС 3805, ДКС 3972, ДКС 4098, ДКС 4125, ДКС 4741, ДКС 5206, що характеризуються зернівкою перехідного типу, мають збалансований уміст крохмалистого та рогоподібного ендосперму. Вони зберігають масу тисячі зерен і формують кращу натуру навіть за посушливих умов.
Просто на полі можна переконатися, що натура зерна гібрида ДКС 4125 становила 717 г/л за вологості 26% — це відмінний показник для кукурудзи, натура зерна гібрида ДКС 4098 — 693 г/л.
— Посухо- та жаростійкі гібриди краще витримують стрес, забезпечують баланс між швидкою вологовіддачею та збереженням натури зерна. Вони стабільніші й більш передбачувані навіть у посуху, — підсумовує експерт Bayer.
Кукурудза без плуга: чому потужний корінь вирішує все
Усе більше українських господарств переходять на мінімальний обробіток ґрунту або систему no-till. Для зон із ризиком посухи це не просто модна технологія, а реальний спосіб зберегти вологу й підвищити стійкість полів до стресу. Водночас такі підходи змінюють і вимоги до гібридів: тепер важливо, щоб кукурудза мала потужну кореневу систему, здатну працювати навіть у щільному ґрунті.
— Дискові знаряддя часто створюють ущільнений шар на глибині 10–15 см. За оптимальних умов коренева система кукурудзи формується на глибині 20–30 см. Для мінімальних технологій головне — обрати гібриди з потужною кореневою системою, які краще адаптуються до ущільнених і важких ґрунтів.
NB: З неправильно обраним гібридом коренева система так і буде у верхньому шарі, а отже, за браку вологи в ґрунті господарство не добере урожаю. На демонстраційних ділянках Байєр АгроАрени навіть на важких суглинках гібриди з потужним стартом формували добре розвинену кореневу систему, що допомагало витримати дефіцит вологи під час наливання зерна.
— Для мінімального обробітку та важких ґрунтів радимо гібриди, що активно нарощують корінь на початкових етапах — ДКС 4098, ДКС 4598, новинку ДКС 4933, а також ДКС 3805, ДКС 4125, ДКС 4433.
Посів без ризику: як не потрапити у весняні холоди
Щовесни аграрії стоять перед знайомим вибором: коли виходити в поле. Досвід останніх років показує: навіть у «правильні» строки погода здатна підкинути сюрпризи. Різкі похолодання або приморозки можуть стати фатальними для сходів, якщо температура ґрунту опускається нижче за безпечний рівень.
— Для кукурудзи критична температура ґрунту — нуль і нижче нуля, а висівати холодостійкі гібриди варто тільки тоді, коли на глибині 10 см протягом трьох днів температура стабільно тримається на рівні +7…+8 °C, — наголошує Ігор Мовчан.
Терміни сівби холодостійких гібридів (ДКС 3805, ДКС 3747, ДКС 3937) — орієнтовно 12–18 квітня за температури ґрунту +7…+8 °C.
NB: Аби закласти в комору бажаний урожай, у компанії радять звертати пильну увагу на температуру ґрунту під час набубнявіння насіння в першу добу після сівби. Приміром, якщо зерно теплолюбного гібрида покласти в ґрунт за +6…+7 °C, воно може втратити життєздатність. Негативно позначається на врожайності й холодовий стрес під час проростання — він спричиняє деформацію паростків, такі рослини пізніше сходять, відстають у фазах розвитку і не формують максимальний урожай. Низькотемпературний стрес у фазу появи 2–3 листків, що проявляється через їх антоціанове забарвлення чи побіління, не зменшує врожай напряму, але після приморозків експерт радить обов’язково враховувати втрачені листки від приморозків, щоб не порушити строки внесення гербіцидів.
Для порівняння, як температура ґрунту позначається на врожайності гібридів, на демонстраційних ділянках Байєр АгроАрені Центр закладено два строки сівби — 17 і 30 квітня. Три хвилі похолодань продемонстрували різницю між холодостійкими та чутливими до холоду гібридами.
— Ми позначали прапорцями рослини, які відставали в розвитку на 2–4 листки. На прикладі (теплолюбного на етапі набубнявіння насіння) гібрида ДКС 3972, який посіяли в ранні строки в прохолодний ґрунт, добре видно ціну нерівномірних сходів, — каже експерт. — Рослини, що відстали на 1–4 листки, відстають у висоті, розмірі й озерненості качана, і таких рослин у посіві — 23%. Через один невдалий день можна втратити 15–20% урожаю. У підсумку — вища вологість зерна й додаткові витрати.
Натомість ДКС 3805 на ранньому й оптимальному строках показав однакове формування качана; ранній строк дав ще й сухіше зерно з качана. Так само новинки ДКС 3747 та ДКС 3937: між рослинами, посіяними 17.04 і 30.04, різниці за кількісними показниками озерненості качана немає, але ранній строк — із меншою вологістю зерна.
— У портфоліо компанії Bayer досить багато гібридів, які можна висівати за температури +7…+8 °C. Універсальних холодостійких на всіх етапах початкового росту й розвитку небагато — це ДКС 3805, ДКС 3747, ДКС 3937, ДКС 5148, але є й інші стійкі до холоду гібриди — ДКС 3402, ДКС 4125, ДКС 4741, ДКС 4933, які теж стартують від +8 °C. Наголошую: вирішальні — саме перші 24 години після сівби.
Швидка вологовіддача — менше витрат, більше прибутку
Сушіння зерна — один із найдорожчих етапів у виробництві кукурудзи. У вологі роки, коли зерно має 26–30% вологості, витрати на досушування можуть «з’їдати» до 40% собівартості врожаю. За тарифів близько 180 грн/т/% це суттєва стаття витрат, тому аграрії дедалі більше зважають на здатність гібридів швидко віддавати вологу. Якщо період цвітіння зміщується на тиждень-два, дозрівання також затягується, і тоді саме швидкість вологовіддачі стає вирішальною.
— У зонах достатнього чи нестійкого зволоження швидкість вологовіддачі зерна — один із головних економічних показників, — зазначає експерт. — Там логічно обирати гібриди з більшою часткою крохмалистого ендосперму — вони швидше віддають вологу.
Вологовіддачу визначають два головні чинники:
- вага і щільність стрижня — до 40% впливу, адже саме він утримує більшу частину води. (Качани із пухкою структурою стрижня швидше віддають вологу, ніж щільні).
- маса 1000 насінин — що більша маса тисячі зернин, то вища посухостійкість, але процес підсихання повільніший.
— З практики добре себе показують ДКС 3400, ДКС 3805, ДКС 4031 — навіть у «мокрі» сезони вони демонструють високу швидкість підсихання зерна, — пояснює Ігор Мовчан.
Швидке сушіння, з іншого боку — це ще й ризик розтріскування зерна, подвійні прогони через сушарку і, як наслідок, великі витрати або відходи.
— Частково це питання вирішують на генетичному рівні — товщиною насіннєвої оболонки. ДКС 4125 у випробуваннях давав найменше розтріскування за інтенсивного досушування. Таких гібридів небагато, але ДКС 4125 тут один із найкращих.
Гібриди DEKALB упевнено тримаються до кінця сезону: міцне стебло й стійкість до хвороб допомагають зберегти врожай і якість навіть за дуже пізнього збирання.
— Коли збирання зміщується на пізні строки, якість зерна втрачається, воно уражається фузаріозом і, відповідно, аграрій втрачає. Перевага гібридів DEKALB — у здатності витримувати тривалий перестій. Зокрема ДКС 4433 і ДКС 4598 стійкі до ураження стебел і качанів хворобами. Якщо середньостатистичні показники в лютому сягають 20–25% ураження, то у цих гібридів — всього 10–15%.
Сила у стабільності: гібриди, які тримають результат
Підсумовуючи, якщо структурувати гібриди DEKALB за групами стиглості, експерт називає універсальні, які «покривають більшість сценаріїв»:
- Середньорання група: ДКС 3805 — холодостійкий із високою компенсаторною здатністю, посухостійкий, для різних обробітків, витримує перестій; вологовіддача поступова, але без надмірного затягування;
- Середньостигла група: ДКС 4098 і рівнозначні йому ДКС 3972 та ДКС 4125 — стійкі до посухи, показують гарні результати за різних типів ґрунтів і попередників;
- Середньопізня група: ДКС 4598, ДКС 4391, ДКС 4741 (новинка), витримають тривалий перестій і різні системи основного обробітку ґрунту;
- Понад 400 ФАО: ДКС 5206 та ДКС 5148.
— У портфелі компанії Bayer є 30 гібридів DEKALB, здатних зробити вирощування кукурудзи рентабельним. Я завжди кажу: немає поганих гібридів — є неправильне позиціонування, — підсумовує експерт компанії Ігор Мовчан.
Отже, вибір гібрида кукурудзи — це не просто пункт у технологічній карті, а стратегічне рішення, яке враховує клімат, тип ґрунту, запаси вологи та систему обробітку. Практичний досвід німецької селекційної компанії й випробування на Байєр АгроАрені переконливо доводять: правильно підібраний гібрид DEKALB — це стабільний урожай навіть у складних погодних умовах. P
Марія БАЙОР
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
