Ранок починається не з кави — із новин про те, як найближчі європейські сусіди, поки українці ціною власних життів виборюють мир для Європи, створюють нам жорстку економічну блокаду шляхом заборони імпорту.
Аякже, отримавши минулого року надприбутки — скажемо чесно — завдяки війні в Україні, деякі жадібні фермери не хочуть їх втрачати — дрібним європейським землеробам байдуже на ринкові тенденції, орієнтуватися в яких вони, на жаль, досі не навчилися. А місцеві політики напередодні виборів не проти були підігріти надії «рольніків» на ще більші ціни на зерно, а коли очікування не справдилися, довелося шукати крайнього. Так з’явилася на світ заборона експорту українського збіжжя у Польщі, яку згодом підтримали Угорщина, Словаччина, Румунія та Болгарія. Час все розставить на місця. Але гангрена поширюється дуже швидко, то ж приєдналася до бойкоту українського експорту і Туреччина, запровадивши з 1 травня імпортне мито на пшеницю, ячмінь та кукурудзу у розмірі 130% вартості. Загалом поки що все виглядає як антиукраїнська коаліція на користь нашого ворога, від якого країни Європи відхрещуються як можуть — як це є насправді, поговоримо далі. Але вже нині експерти прогнозують економічні проблеми у країнах, які необдумано заборонили експорт української продукції, — і не тому, що справедливість переможе. Ні, просто працюють закони економіки, а переможе, без сумніву, — Україна!
Але сумніви та незручності щодо інших аспектів теми таки є.
Закриваються двері — шукай вікно
До повномасштабного вторгнення 90% експорту українського зерна постачалося покупцям через море, і з 24 лютого 2022 року, кажуть підприємці агросектору, стало зрозуміло, що цей шлях навряд чи можливо буде використовувати далі. Пропускна здатність залізничного транспорту не перевищувала 1 млн тонн, тож всі причетні, не чекаючи загострення колапсу, кинулися шукати транзитні можливості через країни ЄС — до портів Констанци, Ґданська та Клайпеди, і не тільки. На жаль, через дефіцит машин та дорожнечу їх оренди якийсь час інтенсивний наземний рух у цьому напрямку призупинився, на внутрішньому українському ринку зерно падало в ціні — настільки, що підприємцям з інших країн було вигідно самовивозом забирати його навіть невеликими партіями просто з господарств і реалізовувати на своїх ринках, переробляти чи реекспортувати. Зважаючи на принцип торгівлі між Україною та ЄС без мит та квот, дрібні підприємці пропонували українським фермерам офіційні контракти.
— Це не були великі трейдери — все відбувалося на мікрорівні — чи то фермери, чи малі підприємці, котрі мали невеличкі склади у Польщі — біля Замостя, Любліна — приїжджали до волинських, львівських, тернопільських фермерів і пропонували купувати зерно за зовнішньоекономічними контрактами, — пригадують гравці ринку. — Чи могли знати польські фермери, що ціна буде знижуватися? Напевно, ні, адже ціни на глобальному ринку часто корелюють із цінами на нафтопродукти та іншими чинниками.
Коли світова ціна зросла до 350 €/т, фермери тієї ж Польщі, до прикладу, чекали ще вищої ціни і надприбутків, тримаючи своє збіжжя у коморах. Тим часом українські селяни, вимушено продаючи вирощене практично за безцінь та забезпечуючи потреби ринку Польщі, мимохідь легко і без бою зайняли вільну нішу. І цьому, без сумніву, сприяли самі підприємці-імпортери, котрі закупляли українське збіжжя за низькими цінами і отримували вигоду. Так частина української пшениці, кукурудзи, інших зернових та зернобобових потрапила на ринок Польщі — це збіжжя, яке не призначалося для транзиту і через яке піднялася хвиля незадоволення польських фермерів. Загалом статистика продажів на польському ринку викривлена, і якщо йдеться про те, що до 80% українського експортованого зерна осідало на польському ринку, то експерти компанії Barva Invest, до прикладу, допускають, що це можливо тільки стосовно деяких періодів і окремих товарів, коли польські фермери свій товар притримували, а українським, виснаженим війною та проблемами експорту, ціна підходила.
За даними Державної митної служби України, серед країн, з яких у 2022 році найбільше імпортували товарів до України: Китай — $910 млн, Польща — $440 млн та Туреччина — $424 млн. Експортували з України найбільше до Польщі — на $464 млн, Румунії — на $285 млн, Китаю — на $284 млн.
Дорогий європейський ринок
Цікаво, скільки пшениці, кукурудзи і ячменю було ввезено минулого року з України до ЄС, і зокрема, Польщі?
— Експорт української пшениці в Європу зріс у десятки разів — до 4,5 мільйонів тонн, — ділиться аналітикою Barva Invest партнер та генеральний директор компанії Юрій Гаврилюк у подкасті компанії «Агросем». — Щодо кукурудзи ситуація не настільки разюче відрізняється, тому що ми завжди возили її до Італії, Нідерландів, Іспанії, минулого року додалися більш наближені країни, тож імпорт кукурудзи до ЄС збільшився із 7 до 12 мільйонів тонн. До минулого року експорт ячменю до країн ЄС не перевищував 100 тисяч тонн, тоді як у 2022 році ми продали на ці ринки практично мільйон тонн. Не стільки Польща, як Румунія — наш ключовий партнер, і причина тут досить проста — з нею Україна має не лише сухопутний кордон, але є й Дунай, який фантастично багато на себе взяв. Усе, що йшло через Констанцу — здебільшого це транзит, як загалом майже все, що транспортувалося морем та річкою. У березні українці встановили експортний рекорд, і коли незабаром імпорт як такий припиниться, а залишиться тільки транзит, то думаю, цифри зменшуватимуться: орієнтовно на 600 тисяч тонн зерна, що переправлялося залізничним транспортом (як правило — до першого терміналу з того боку кордону), а також «відпаде» значна частина збіжжя, яке перевозили автомобілями, адже через ціну логістики багато машин їздили на коротку відстань.
Поступово на польському кордоні через заангажованість ветеринарних та фітосанітарних служб тривалість огляду ешелонів та зерновозів зросла з кількох годин до кількох днів. Упродовж останнього місяця рух зупинився, зерно завмерло на кордонах і втрачає якість, а бізнес — гроші.
— 35 днів фури, які везуть до Німеччини вирощену нами органічну продукцію, знаходяться на кордоні, — розповідає Віктор Щербачук, директор ТОВ «РІТТЕР БІО АГРО». — До цього часу машини з зерном не поїхали. Поляки формують так званий конвой, який супроводжуватиме по 5 автомобілів. Зараз розробляються правила, але йдеться про те, що за супровід ми маємо платити. Машини не можуть зупинятися і впродовж 9 годин повинні перетнути кордон між Польщею й Німеччиною. Сьогодні Україна і так у великій небезпеці, ще й на економічному фронті на нас тиснуть. Покупці не платять, поки продукція не перетне кордон — не хочуть ризикувати. А що робити тим трейдерам чи підприємствам, які продають зерно у Польщу? Понад два місяці стоять вагони на кордоні — вже на території Польщі, і це зерно повертають в Україну. Підприємці мусять заплатити ПДВ, оскільки вважається, що вони зерно реекспортують.
Стоять не тільки ті партії продукції, що призначаються для продажу у Польщі, а й транзитні.
— Жоден із 200 вагонів, які переправляли нашу продукцію через кордон, не зрушили з місця, — зауважує Олександр Вайнер, співзасновник компанії «Агросем». — А ми продаємо не в Польщу — веземо кукурудзу у країни Європи, де її не вистачає — Австрію та Італію. Нікого не цікавить, що українське зерно, яке застрягло на кордоні, чекають у Німеччині, Бельгії, Голландії, котрі завжди його імпортували.
Рух у бік ЄС, в тому числі й події воєнного часу, спонукали компанії інвестувати у розвиток інфраструктури перевалки зерна на наземних коридорах солідарності. Так, останніми роками «Агросем» збудував та здав у дію логістичний хаб, так званий «сухий» порт, та елеватор, який в оперативному порядку приймає та завантажує вагони зерном на Європу. І це тільки один приклад, а їх десятки, може й сотні — ідей, домовленостей, об’єктів, в які вже вкладено кошти… У трейдерів, здавалося б, непоганий запас міцності, але форс-мажори лишають глибокий темний слід в економіці компаній. Підкошують вони й раніше фінансово міцні сільгосппідприємства, котрі самостійно працюють на зовнішніх ринках. Посівну потрібно починати, а за які кошти? Хто українським фермерам відшкодує втрати? Держава, котра з усієї сили протистоїть ворогу? Здавалося б, європейці не зацікавлені, щоб Україна ослабла, однак… На східних кордонах стоять наші хлопці, боронять Європу, на західних — зерновози — символи нашої економічної сили, які та ж Європа не приймає.
Аналітики зазначають, що через заборону експорту української продукції на терени ЄС зерно аж ніяк не подорожчає, бо Україна хоч і помітний гравець на зерновому ринку, але не визначальний.
— Як і очікувалося, ціни на пшеницю на глобальних ринках, і відповідно в ЄС також, продовжують падати. Заборона на імпорт зерна з України не дала ніякого ефекту. І не дасть, бо не ми є маркетмейкером. Ціни повертаються на довоєнний рівень осені 2021 року. Очікування польських фермерів отримати ціну березня 2022 року в 420 євро за тонну, звинувативши у всіх гріхах українців, базуються не на фактах і прогнозах, а на емоціях і бажаннях, — пише на своїй сторінці у ФБ Алекс Ліссітса, генеральний директор ІМК, член Президії УКАБ.
У 2022 році втрати вітчизняного агросектору внаслідок війни, як зауважив голова ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Андрій Дикун у своєму блозі для Європейської правди, перевищили $40 млрд. За прогнозами аналітиків, цей рік буде ще важчим.
Російський слід?
Ще кілька слів про нашого найближчого сусіда, котрий на початку війни надав українцям безпрецедентну допомогу. Мусимо, на жаль, констатувати, що польські фермери виявилися не готовими до ринкових відносин і вирішили використати важку артилерію — адмінресурс, тим самим не тільки переклавши вину за власні економічні прорахунки на українців, а й порушивши економічні підвалини Польщі та ЄС.
Водночас, польська влада виявилася нечесною з українцями: звинувачуючи нас в збиванні цін через перенасичення європейського ринку українською агропродукцією, у тому ж 2022 році Польща імпортувала з росії ще більше сільськогосподарської продукції, ніж позаминулого року.
«Імпорт сільгосппродукції з Росії до Польщі у 2022 році збільшився на цілих 37%. У країну було ввезено продукції на 422 мільйони євро. Для порівняння, рік тому імпорт із Росії становив €307 млн, а два роки тому – €260 млн. Імпорт сільгосппродукції з Білорусі минулого року також збільшився», — пишуть Wiadomosci Handlowe із посиланням на Міністерство сільського господарства і розвитку села Польщі.
Отакої! Подвійні стандарти. З одного боку — задекларована підтримка України та відмова від усього російського, з іншого — збільшення майже наполовину імпорту з країни-ворога. На тлі цих цифр інформація про те, що Україна обвалила аграрний ринок, наростивши експорт до Європи, виглядає щонайменше неправдивою.
Ні для кого не секрет, що наш запеклий ворог — той, що на болотах — багато років поспіль конкурує з Україною на аграрних ринках. Тому з його боку блокада експорту нашого зерна — цілком логічна. І що гостріше постає для нас тема продажу вирощеного за кордон, то вигідніше це росії. Та й шантаж — відома манера нашого агресивного північного сусіда. У Європі, яка базується на демократичних цінностях, такі вимоги вкупі із політичним популізмом подекуди сприймаються за чисту монету і, як бачимо, працюють. Тож надії на компенсацію «недоотриманих прибутків» виявилися не марними — голова Єврокомісії Урсула Фон дер Ляйєн запропонувала програму допомоги фермерам східних країн ЄС — їм вже надано пакет підтримки в сумі 56,3 млн € та готується другий пакет допомоги у 100 млн €. Хоча рішення призупинити імпорт і навіть транзит територією ЄС не належить до компетенції урядів країн — такі питання вправі вирішувати тільки Єврокомісія.
Наше збіжжя з початку квітня, а подекуди й довше, стоїть на кордоні, українські та європейські компанії, котрі мали/мають контракти на постачання сировини та продукції з України, терплять збитки. Всім погано, партнери сваряться — путін потирає руки від задоволення.
Чого прагне бізнес
— У контексті того, що росія зацікавлена в протиріччях, які могли б виникати в центрі стосунків Польща-Україна, і загалом посварити Євросоюз, я не виключав би тієї можливості, що третя сторона, скориставшись певним настроєм польських фермерів, могла вносити деякі свої тези, гасла через ЗМІ, через окремі групи впливу всередині польського руху, щоб, відповідно спозиціонувати антиукраїнські дії, які ми бачимо до чого призвели, — вважає Денис Марчук, заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада». — Водночас із закриттям наземних шляхів експорту після 15 квітня призупинилися перевірки в Босфорі — комісія не перевіряла судна, а потім з’явилася заява росії, що, мовляв, «ми все правильно робимо, світ втомився від українських проблем, від українського збіжжя, не так його всі потребують — он, подивіться, єврозона перенасичена і вони теж зупиняють українське зерно». Чим більше таких негативних моментів виникає, тим більше це грає на публічне позиціонування росії у цьому продовольчому питанні. Тому хотілося б, щоб ми з партнерами все ж таки рухалися в унісон і подібні речі не грали на руку спільному нашому ворогу.
І це прекрасно розуміють як незаангажовані польські підприємці, в тому числі й фермери та їхні спілки, так і медіа. Наприклад, у відомому виданні wyborcza.biz цими днями опубліковано статтю під назвою «У дешевому зерні винна не Україна, а Росія. ПіС зробив подарунок Москві».
Так само критикує заборону імпорту продукції Рада підприємництва Польщі, що є форумом для співпраці між представниками найбільших організацій, які представляють інтереси підприємців і роботодавців у Польщі, до неї належать: ABSL, Клуб бізнес-центру, Федерація польських підприємців, Конфедерація Lewiatan, Польська господарська палата, Польська рада бізнесу, Роботодавці Польщі, Асоціація польських банків, Асоціація польських ремесел.
Їх позиція — однозначно на боці здорового глузду, відсутність якого у скороспілому рішенні шкодить польському бізнесу. Бо не лише вигоди європейських фермерів присутні у темі експорту української сільгосппродукції на ринки ЄС — є тут й інтереси переробників, експортерів та інших зацікавлених сторін, котрі теж заявляють про інвестиційні, фінансові та репутаційні втрати і висловлюють власне незадоволення поспішними незваженими діями урядів своїх країн.
— Запровадженню заборони на імпорт товарів не передували консультації, і це також б’є по польських підприємцях, які імпортують продукцію, що потім експортується на інші ринки, — підкреслює Яцек Пєхота, президент Польсько-української господарчої палати (ПУГП).
Проти нещодавніх дій країн ЄС щодо заборони імпорту та транзиту української агропродовольчої продукції, включаючи молочну, висловилася Європейська асоціація торгівлі молочними продуктами Eucolait. «Польща та Угорщина цими вихідними заборонили агропродовольчі товари з України, щоб захистити місцевих фермерів від дешевої продукції з охопленої війною країни», — пишуть FoodIngredientsFirst і додають: Eucolait закликає Європейську комісію (ЄК) втрутитися, щоб захистити преференційний торговельний режим України:
— Необхідно вжити відповідних заходів для забезпечення того, щоб цілісність єдиного ринку не була порушена розрізненими національними заходами, щоб солідарність з Україною могла зберігатися, — підкреслює Еліс О’Донован, радниця з юридичних питань та політики Eucolait.
На щастя, ця історія не має суцільно чорного забарвлення — бізнес країн-антиімпортерів наших хлібів та медів (й іншого добра) шукає економічну вигоду, як і раніше, підтримує Україну і прагне відмінити безглузді антиринкові рішення, виробивши натомість розумні обґрунтовані правила економічного співіснування. На жаль, політичні загравання з електоратом дорого обійдуться європейським платникам податків, адже зростання цін на кінцеві продукти споживання, як зауважує Юрій Гаврилюк — неминучий наслідок відмови від українського імпорту.
— Як буде далі? — запитує і далі відповідає Денис Марчук. — Ми наполягаємо, щоб програма без мит і без квот продовжувала діяти, включно до того моменту, щоб коридори солідарності можна було використовувати як транзитну зону. Якщо оцінити товарообіг, який ми маємо з Польщею, Румунією, Словаччиною чи Болгарією, то найбільше з коридором солідарності ми рухаємося через Румунію у бік портів Констанци, яка є для нас досить потужним напрямком, і звичайно, ми б хотіли, щоб він працював. А в інших чотирьох країнах загальний експорт не перевищив 15-16%, і Польща у цьому напрямку посідає 2-ге місце. Там через дороги і залізничним транспортом ми активно постачаємо продукцію в інші частини ЄС, які закупляють нашу продукцію — Німеччину, Іспанію, Нідерланди і використовуємо портову зону Польщі для того, щоб кораблями постачати продукцію в треті країни, а також транспортуємо продукцію територією Польщі до Литви, зокрема, до Клайпеди, де розташований потужний порт, який дає нам можливість здійснювати експорт.
У суботу, 29 квітня, стало відомо, що Єврокомісія та 5 країн ЄС дійшли згоди щодо заборони українського імпорту сільгосппродукції: Польща та інші країни мають відмовитися від одностороннього блокування імпорту продовольства з України. Натомість Єврокомісія вводить заборону на імпорт пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику з України. Транзит збережеться.
Бізнеси країн ЄС мусять перелаштовуватися, їм від такої позиції точно не полегшає. Та й вітчизняним виробникам доведеться по-новому будувати складний експорт. Що ж, Україна, кажуть експерти, пристосується до будь-яких умов, бо іншого виходу у нас просто нема. Хоча країна зацікавлена в економічному зміцненні та збереженні добросусідських відносин з країнами ЄС, щоб у недалекому майбутньому стати повноправним його учасником та торгувати вільно і чесно, базуючись на ринкових засадах.
Галина ШЕПЕЛЬ
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
