Є така практика під час післяжнивного знищення бур’янів до гліфосату додавати сульфат амонію як ад’ювант. Що це дає і чи завжди потрібний цей допоміжний засіб? А також який вплив здійснює гліфосат на сходи наступної культури?

Гліфосат у післяжнивний період: як це працює? 

Багатьох фермерів цікавить чи застосування гліфосату у післяжнивний період не матиме негативного впливу на наступних сходах і розвитку рослин. Чи варто чогось боятися?

Гліфосат є популярним активним компонентом багатьох неселективних гербіцидів. Незважаючи на численні скарги з боку екологів на гліфосат, зокрема на його начебто канцерогенний і мутагенний вплив, наразі жодне з надійних і незалежних наукових досліджень не підтвердило ці тези. Відтак, гліфосат досі широко використовується в сільському господарстві.



Щоб точно відповісти на поставлене вище питання слід уточнити, яким чином гліфосат викликає гальмування росту і загибель рослин.

NB: Молекули діючої речовини гліфосату є інгібіторами ензиму, який відіграє ключову роль в синтезі амінокислот фенілаланін, триптофан і тирозин, що входять до складу білків. У результаті рослина перестає рости і стає надзвичайно чутливою до ураження шкідниками.

Гліфосат приймається зеленими частинами рослин, а та речовина, що потрапила під час обприскування на ґрунт, руйнується під дією ферментів ґрунтових мікроорганізмів. Варто зазначити, що рослини не можуть приймати гліфосат через коріння. Відтак, післяжнивне застосування гліфосату не призводить негативного впливу на наступні рослини.

Гліфосат з сульфатом амонію в яких випадках варто застосовувати?

Якщо метою заходу є боротьба, наприклад, з осотом польовим чи пирієм повзучим, то не варто поспішати з обприскуванням. Почекайте, поки бур’яни не досягнуть висоти 15-20 см, точніше поки у них з’явиться 3-4 повністю сформованих листки.

Гліфосат характеризується системною дією. Його вбирають зелені частини рослин (листя, зелені пагони), а потім він проходить через рослину, досягає підземних частин (коріння, столони), що спричиняє їх загибель. Отже, відносно велика біомаса бур’янів необхідна для ефективного використання агента.

Якщо боротьбу з бур’янами потрібно здійснювати тільки на частині поля, і час дозволяє, то варто застосувати швидше та ефективніше рішення, особливо стосовно пирію. Це оранка на глибині 17-18 см з наступним боронуванням.

Пирій проростає в ґрунтовому шарі до глибини 15 см. Глибше він не може сягати, оскільки його коріння потребує повітря. Механічний обробіток ґрунту (особливо, боронування) призводить до розрізу кореневищ, що сильно стимулює їх до росту, і тим самим прискорює дату обробки. Це особливо помітно в роки, коли серпень сухий. Додатковою перевагою цього рішення є обмеження випаровування вологи з ґрунту.



Інший фактор стосується погодних умов під час обприскування. Зокрема, під час посухи не рекомендують здійснювати обприскування, адже листя в’яне, і зменшує поглинання агента. Щоб збільшити поглинання гліфосату бур’янами, обприскування слід проводити увечері, після заходу сонця, коли температура знижується.

Якщо говорити про ад’ювант у випадку з гліфосатом, широко використовують сульфат амонію. У тому випадку, коли обприскування спрямоване на ліквідацію стійких бур’янів, що розвиваються, його використання є виправданим? Науковці стверджують, що ні. Сульфат амонію, особливо при підвищених температурах, має висушуючий ефект на рослини і здійснює їхню швидку десикацію. У такому випадку рослини споживають менше активного інгредієнта гербіциду і не повністю знищуються. Зовнішні симптоми на листі будуть проявлятись дуже швидко, надземні частини будуть повністю знищені, але менша кількість гліфосату потрапить у коріння, що означає, що гербіцидний ефект буде значно знижений.



Натомість, коли об’єктом знищення є падалиця злаків та ріпаку, чи однорічні та дводольні види, рекомендують додавати сульфат амонію в рідину для обприскування. Його додавання особливо виправдане, коли використовувана вода містить багато солей кальцію, магнію, натрію та калію. Катіони цих солей (особливо кальцій) знижують ефективність гліфосату, тому що вони взаємодіють з ним в хімічних реакціях, створюючи слабкий осад на листках, що перешкоджає проникненню препарату в рослини. Сульфат амонію додають у кількості 1,5-2 кг на 100 л рідини, загальна доза на га не перевищує 5 кг (5 кг/га у 200-300 л води).

Підготувала Валентина Кравець

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram