Помилково вважають, що гречку можна вирощувати на бідних, засмічених бур’янами землях. Порівняно короткий вегетаційний період, тривалий період цвітіння і достигання, слаборозвинена коренева система гречки свідчить про підвищену чутливість її до умов живлення.
Попри численні дослідження щодо технологій вирощування, у виробничих посівах урожайність гречки залишається низькою та нестабільною.
NB: На основі досліджень численних науковців, які проводили в різних ґрунтово-кліматичних умовах ми прийшли до висновку, що незважаючи на великий обсяг робіт із вивчення елементів технології вирощування гречки та їх оптимізації єдиної думки не існує, а ці питання є актуальними і важливими для науки та практики, зокрема визначення реакції рослин гречки на строки та способи сівби, дію регуляторів росту та мікробних препаратів, які вивчені недостатньо, а в окремих випадках виявилися зовсім недослідженими.
В Україні гречку вирощують практично в усіх областях, але важливим основними регіонами виробництва залишаються Полісся та Лісостеп. Серед найбільших виробників гречки традиційно виступають господарства Київської, Вінницької, Хмельницької, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Харківської, Черкаської, Чернігівської та Тернопільської областей.
Перспективні сорти української селекції
Науково-дослідними установами України розроблено комплекс селекційно-технологічного забезпечення вирощування гречки, який дає змогу вирощувати високі її врожаї при мінімальних затратах праці та коштів, що робить гречку конкурентоспроможною на зовнішньому та внутрішньому ринках. Провідна роль при цьому належить науково-дослідному інституту круп’яних ім. О. Алексеєвої Подільського державного аграрно-технічного університету. За період діяльності інституту створено 37 сортів гречки, розроблено Подільську технологію вирощування гречки, яка високо адаптована для лісостепової зони. Серед сортів гречки, створених в НДІКК ім. О. Алексеєвої, найбільш поширеними та перспективними є сорти Єлена, Зеленоквіткова 90, Роксолана, які здатні формувати урожай на рівні 20-24 т/га.
Клімат вносить технологічні корективи: гречку добре вирощувати у післяукісних та післяжнивних посівах
Глобальні кліматичні зміни, які спостерігаються останнім часом на території України та проявляються у збільшенні теплозабезпечення вегетаційного періоду та кількості безморозних днів, створюють усі передумови для вирощування гречки у післяукісних та післяжнивних посівах. Для цієї мети в НДІКК ім. О. Алексеєвої створено сорти з меншим вегетаційним періодом (Степова та Кара-Даг), які з успіхом можна вирощувати після збирання основних культур. Широке використання у виробництві імпортної сільськогосподарської техніки, зокрема сівалок для Nо-till технологій, дають змогу ще більше знизити затрати на вирощування гречки у післякісних та післяжнивних посівах. На відміну від інших зернових культур, гречка більш вибаглива до тепла і вологи ґрунту.
Нюанси технологій
Технологія вирощування включає багато складових і потребує якісного та вчасного виконання агротехнічних заходів. Не менш важливим є вміння враховувати погодні умови і вчасно реагувати на них, щоб не допустити можливого негативного впливу на рослини змін погоди.
NB: Період від сівби до збору врожаю розтягнутий в часі (2,5-3 місяці) і складається з таких заходів: підготовка ґрунту з внесенням добрив, підготовка якісного насіння, строки сівби, норми висіву, способи висіву, глибина загортання, догляд за сходами і за ґрунтом, підживлення.
Насіння. Підготовка насіння гречки до сівби передбачає доведення його до найвищої кондиції (не менше 95% схожості), що сприяє збільшенню врожаю. Насіння піддають повітряно-тепловому обігріву на сонці або під накриттям, розстеляють тонким шаром, перелопачують і закривають брезентом на ніч. Потім розсортовують і висівають тільки велике за розміром насіння.
Сівба. Глибина загортання насіння гречки залежить від механічного складу і вологості ґрунту. В основному рекомендується мілке загортання на глибину 4-5 см на важких ґрунтах, схильних до ущільнення, та більш глибоке — на 5-7 см на окультурених структурних ґрунтах, а при пересиханні верхнього шару ґрунту — на 8-10 см.
Важливе значення має норма висіву. На широкорядних посівах (45 см) оптимальна норма висіву становить 50 зерен на погонний метр.
NB: Збільшення норми висіву, як правило, не підвищує врожай. При менших нормах (30 шт. на 1 м/п) рослини виростають потужними, а при загущенні — слабше розвинутими і менш продуктивними.
Захист від бур’янів. Після сівби сходи з’являються на 8-10 день, зерно виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту. Щоб знищити бур’яни, проводять легке боронування. При утворенні кірки слід провести коткування площі. В подальшому, щоб не допустити пригнічення гречки бур’янами в період від появи сходів до зімкнення в міжряддях, проводять дво- і триразове розпушування ґрунту.
В агротехніці гречки особлива увага приділяється передпосівній підготовці ґрунту. Період сівби гречки досить тривалий (не менше місяця), тому в цей час агрозаходи повинні бути спрямовані на збереження вологи, розпушування ґрунту та боротьбу з бур’янами.
Дуже важливий агрозахід — коткування ґрунту після сівби і розрівнювання ґрунту. Це прискорює появу сходів, підтягує вологу до насіння, забезпечує дружність сходів і розвиток рослин, рівномірне їх дозрівання та зручність роботи при збиранні.
Вегетаційний період гречки порівняно не тривалий, та все ж сіяти гречку потрібно якомога швидше в стислі строки, щоб використати сприятливі погодні умови.
NB: За даними багаторічних спостережень у кліматичних умовах Західної України — це середина травня. Після сівби потрібно уважно стежити за появою сходів і при загрозі пересихання ґрунту швидко проводити рясне і регулярне поливання, а під час посухи — навіть до цвітіння. В цей період гречка потребує помірної температури повітря (вдень не вище +25°С) і достатньої вологості ґрунту.
На відміну від інших зернових, гречка нарощує велику вегетативну масу, росте одночасно з розвитком квіток майже до кінця вегетації. Уміння вирощувати високі врожаї полягає в тому, щоб не допускати надмірного накопичення вегетативної маси. Тому надмірне внесення азотних добрив є недоцільним.
Удобрення. Протягом усього вегетаційного періоду гречка нагромаджує велику кількість елементів мінерального живлення. В кореневих і пожнивних залишках гречки, в соломі перед збиранням, за різними даними, міститься: азоту — 90-120 кг/га, фосфору — 42-71 кг/га, калію — 130-200 кг/га. Поле після гречки збагачується різними елементами живлення. Культура має високу фізіологічну активність кореневої системи та добре засвоює фосфорну кислоту, яка погано засвоюється іншими злаками.
NB: За інтенсивністю засвоєння важкорозчинних фосфатів гречка перевищує злакові культури у 4 рази, швидко розвивається на легких, родючих, добре спушених ґрунтах.
Серед спеціалістів гречкосіїв немає єдиної думки щодо внесення добрив при вирощуванні гречки. Частина з них стверджує, що гречка не потребує ніяких добрив, особливо хімічних, оскільки такі добрива погіршують смакові властивості зерна.
NB: Під гречку не можна вносити гній, тому що при високій температурі він швидко розкладається і дає багато азотнокислих сполук, які сприяють сильному росту вегетативних органів на шкоду плодоношенню. В результаті — багато соломи і мало зерна.
Загалом, в питанні внесення добрив потрібно виходити з екологічних факторів конкретної кліматичної зони і вимог агротехніки. На бідних, не окультурених ґрунтах потрібно вносити добрива. Гречка найкраще засвоює фосфорні та безхлорні види калійних добрив і позитивно реагує на внесення мікроелементів — марганцю і бору.
До речі, результати досліджень свідчать про високу економічну ефективність при застосуванні біостимуляторів на посівах гречки. Так, за урожайності 2,45 т/га рівень рентабельності становить 110,5%.
Досвід і виробнича практика свідчать, що при впровадженні сучасної технології вирощування — гречка має значний потенціал продуктивності в різних ґрунтово-кліматичних умовах.
Бурдига В.М.,
к.с.-г.н., директор Науково-дослідного інституту круп’яних культур ім. О. Алексеєвої Подільського державного аграрно-технічного університету
Тригуб О.В.,
к.с.-г.н., учений секретар Устимівської дослідної станції рослинництва Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН України
