Українське зерно — це не просто аграрний товар. Це стратегічний ресурс, що формує продовольчу безпеку, валютні надходження й міжнародну репутацію нашої держави. За кожним кілограмом експортованого зерна стоїть складна логістична система, яка об’єднує виробників, елеватори, перевізників і порти. Ефективність цієї системи — ключ до конкурентоспроможності всього аграрного сектору.
Багаторівнева система зернового ринку
Зерновий ринок України — це багатокомпонентна екосистема, де кожен учасник має власну функцію. Серед виробників — сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства й особисті господарства населення. Зберігання забезпечують елеватори, хлібні бази, комбікормові й борошномельні підприємства. Торгівлю координують державні установи, біржі, оптові ринки, роздрібна система. Фінансове обслуговування — банки, кредитні спілки, страхові організації.
І лише коли всі ці ланки працюють у синергії, зерно успішно доходить до покупця. Однак ця система зазнала надзвичайного випробування з початком повномасштабного вторгнення Україна — російської федерації 24 лютого 2022 року. Через війну логістика, транспорт, порти та виробництво опинилися під серйозним тиском.
Перший етап — від поля до елеватора
Після збирання врожаю зерно швидко транспортують із поля до складу чи елеватора. Тут важлива оперативність і правильний вибір транспорту. Спеціалізовані автомобілі-зерновози — із дотриманням санітарних норм і з мінімальними втратами маси. На цьому етапі контролюють також вологість і температуру — навіть короткочасне підвищення цих показників може спричинити самозігрівання або мікробіологічне псування.
В умовах воєнного стану виникають додаткові виклики: пошкоджена інфраструктура, мінування полів, нестача пального, залучення частини транспорту до військових потреб, підвищений ризик обстрілів транспортних маршрутів. Як наводиться в одному з досліджень, близько 25 % сільськогосподарських угідь України, згідно з оцінками, опинилися під контролем або в зоні впливу окупаційних сил, а також зазнали мінування чи обмеженого доступу.
Ускладнення логістики на цьому етапі прямо впливає на якість і швидкість постачання зерна.
Елеваторна логістика — технологічне серце системи
Елеватор — не просто склад, а високотехнологічний центр. Тут відбувається очищення, сушіння, сортування, зберігання та облік зерна. У сучасних елеваторах усе дедалі частіше працює автоматизовано, а управління процесами базується на RFID-системах, системах моніторингу температури, вологості, контролю партій.
Контроль руху зерна, пакетів документів, кількості та якості — це не лише внутрішня технологічна необхідність, а й елемент стратегічної безпеки в умовах воєнного стану. У період блокади портів і перебоїв із перевезеннями такі системи допомагають мінімізувати втрати, покращити контроль і забезпечити оперативність.
Транспортна логістика: баланс швидкості й вартості
Основні види транспорту — залізничний, автомобільний і водний.
Залізниця — головний канал масових перевезень: дозволяє транспортувати значні обсяги за нижчою ціною на тонно-кілометр. Проте вузькі місця залишаються — недостатня кількість вагонів-зерновозів, проблеми із диспетчеризацією, черги.
Автомобільний транспорт — мобільний та гнучкий, незамінний для перевезень між господарствами, елеваторами та хабами. У воєнний час однаково потребує підвищеного контролю за маршрутом, безпечністю, швидкістю.
Водні перевезення — найдешевший та екологічно ефективний спосіб, особливо для експорту. Перед вторгненням близько 90 % українського зерна експортувалося морем. У межах створених альтернативних маршрутів і коридорів (зокрема річкових) Україна почала активніше використовувати мультимодальні рішення.
Ефективність системи логістики визначається не окремо взятим видом транспорту, а узгодженістю між усіма ланками — від поля до перевалки, від сушіння до завантаження.
Порти — стратегічні ворота експорту
Портові зернові термінали стали ключовими елементами логістичного ланцюга. Вони не лише перевалюють зерно, а й проводять додаткову доробку, контроль якості, фасування чи маркування партій. Сучасні термінали обладнані лабораторіями, системами очищення, сушіння, потужними навантажувальними лініями. Чим більша швидкість обробки вантажів у портах — тим ритмічніше і ефективніше працює вся логістика країни.
Водночас війна створила значні виклики: блокування портів Чорного моря з боку російської федерації, обстріли інфраструктури, страхування суден — все це призводить до підвищення логістичних витрат та ризиків. За даними Центру економічної стратегії, у маркетинговому році 2025/26 прогнозується експорт пшениці на рівні 15,5 млн тонн, кукурудзи — 22,5 млн тонн.
Статистика: масштаби, виклики й тенденції
Ось кілька ключових показників, які ілюструють ситуацію логістики зерна в Україні в контексті війни:
- У звіті Kyiv School of Economics (AgroDigest January 2025) зазначено, що у 2021 році Україна була п’ятим за обсягом експортером пшениці та третім — кукурудзи; 2022–2023 роках, незважаючи на війну, країна зберегла статус третього експортера кукурудзи, а пшениці — шостого.
- За 2023 рік експорт зерна та олійних з України склав у сумі понад 183 млн тонн (зокрема пшениці, кукурудзи, ячменю, насіння соняшнику) за період 1 березня 2022 – 31 березня 2025 р.
- За даними станом на 22 жовтня 2025 року, обсяг експорту зернових і бобових культур з України в маркетинговому році 2025/26 становив 8,3 млн тонн, що на ~5 млн тонн (38%) менше, ніж за аналогічний період минулого сезону.
- У межах Чорноморська зернова ініціатива з липня 2022 до липня 2023 року через українські порти було експортовано майже 33 млн тонн зерна та інших продуктів, понад 50% — кукурудза.
- Внаслідок початку повномасштабного вторгнення, світові ціни на зерно зросли до найвищих рівнів з 2008 року. Україна відігравала значну роль: до початку війни Україна забезпечувала ~10 % світового експорту пшениці.
Ці цифри демонструють як масштаб можливостей українського агросектору, так і виклики логістики в умовах війни — від блокади портів до втрати транспортних потужностей, від підвищення страхового ризику до перенаправлення маршрутів.
Фінансово-розрахунковий аспект
Не можна оминути й фінансову складову логістики. Банки, кредитні спілки, страхові організації та клірингові установи забезпечують стабільність ланцюга постачань. Війна породила додаткові витрати: підвищені страхові премії, втрати через обстріли інфраструктури, витрати на альтернативні маршрути. Наприклад, українські фермери закликають уряд зняти морську заборону на імпорт азотних добрив, оскільки дефіцит може призвести до зниження врожайності на до 30%.
Страхування вантажів, державні закупівлі, біржові операції — це ті механізми, які підтримують баланс між виробником, логістом і трейдером. У воєнних умовах вони набули ще більшого значення, адже ризики зростають, а втрати — більше.
Інновації як запорука стійкості
Сучасна зернова логістика — це симбіоз технологій, менеджменту і наукового підходу. Впровадження систем обліку, автоматизації, моніторингу якості, IoT-рішень дає змогу будувати прозорі, керовані та ефективні ланцюги постачання.
Проте не менш важливою залишається людська компетентність. Кваліфіковані фахівці з логістики, технології зерна, агроінженерії — це ресурс, без якого не працюватиме жодна система. Саме тому роль університетів, таких як Одеський національний технологічний університет, є стратегічною у формуванні нової генерації фахівців, здатних мислити системно і діяти ефективно в умовах нестабільності.
Погляд у майбутнє
Українська зернова логістика переживає період трансформації. Виклики — від збройних ризиків до енергетичних — змушують шукати нові маршрути, оптимізувати витрати, розвивати внутрішні річкові перевезення, підвищувати технологічну ефективність.
Попри всі труднощі, галузь демонструє високу адаптивність і потенціал до інновацій. Адже зерно — це не лише продукт. Це символ стійкості, праці і технологічного розвитку нашої держави.
Якщо ми зможемо зберегти, модернізувати й розвивати логістику — тоді українське зерно продовжить бути надійним ланцюгом не лише для країни, а й для світу.
Алла БОРТА, кандидатка технічних наук, доцентка кафедри Технології зерна і комбікормів Одеського національного технологічного університету
Для довідки:
Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» спільно з освітнім проєктом «Агрокебети» за підтримки американського народу через Програму АГРО, створили навчальний центр «АгрокебетиPRO: зернові та олійні», спрямований на підвищення кваліфікації професійних кадрів для агропромислового комплексу України. Його метою є не лише подолання дефіциту кваліфікованих робітників, який суттєво зріс через війну, але й створення можливостей для розвитку нових навичок та технологій у сфері зберігання й переробки зернових і олійних культур. Курси навчального центру доступні в записі на навчальній платформі «АгрокебетиPRO»: https://courses.agrokebety.com
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
