Через низку чинників, зокрема, недостатній рівень контролю бур’янів у посівах більшості сільськогосподарських культур, не дотримання сівозміни, застосування гербіцидів переважно з одним механізмом дії, наприклад з групи сульфонілсечовини, неякісний і несвоєчасний обробіток ґрунту й інші чинники  призвели до накопичення значних запасів насіння бур’янів.
Враховуючи те, що у ґрунті є великі запаси насіння бур’янів, на певному етапі ймовірність утворення стійких видів зменшується. Але у господарствах з коротко ротаційними сівозмінами та інтенсивного типу ведення сільськогосподарського виробництва, небезпека утворення стійких видів збільшується. А також, за систематичного застосування препаратів з однієї групи. Якими ж правилами слід керуватись, аби уникнути виникнення стійкості в бур’янів. 

У разі виявлення резистентних біотипів бур’янів серед чутливого до гербіциду виду необхідно враховувати такі особливості:

  • репродукція бур’янів відбувається як мінімум за один вегетаційний період;
  • на відміну від членистоногих і збудників хвороб, бур’яни більше прив’язані до конкретного біотипу;
  • стійкість до триазинів виникає головним чином у тих регіонах, де кілька років поспіль використовувалася лише одна група гербіцидів;
  • агротехнічні заходи обмежують поширення стійких до гербіциду біотипів бур’янів;
  • дотримання сівозміни, в якій використовуються гербіциди різних хімічних груп, запобігає передчасному розвитку стійкості до гербіцидів;
  • насіння різних стійких до гербіциду бур’янів може змішуватися з запасами насіння чутливих до гербіциду бур’янів, які зберігаються у ґрунті, і під час вегетації конкурувати між собою;
  • стійкі до гербіциду бур’яни, як правило, менше конкурентоспроможні у порівнянні з чутливими біотипами того самого виду;
  • стійкість, яка виникає у тих чи інших бур’янів, є абсолютною, тобто застосування гербіциду не дає ефекту навіть при використанні значних доз;
  • біотипи, які є стійкими до всіх триазинових гербіцидів, виявляють деяку кросрезистентність до препаратів інших хімічних груп, але з аналогічним механізмом гербіцидної дії;
  • кросрезистентність до гербіцидів з іншим механізмом фітотоксичної дії у біотипів зі стійкістю до триазинів не виявлена;
  • усі випадки стійкості до триазинів успадковуються у біотипів лише по материнській лінії, тобто спадкова інформація, яка відповідає за цю ознаку, не передається дочірнім поколінням з пилком батьків;
  • різні агротехнічні й екологічні фактори (спільно або порізно) можуть впливати на виникнення і швидкість росту резистентних до гербіцидів бур’янів.

Якщо під час вирощування с/г культур у виробника виникають підозри щодо зниження ефективності препаратів внаслідок формування резистентності, рекомендуємо дотримуватися таких правил.

  1. Необхідно уникати використання єдиного типу гербіцидів з однаковою діючою речовиною у поточному році. Якщо ви на це все-таки наважуєтесь, як у випадку посіву гліфосат стійкої сої (навіть, якщо існують ефективні недорогі варіанти до сходових гербіцидів для контролю популяцій більшості бур’янів), у наступному році на цьому полі необхідно використовувати гербіцид з іншою діючою речовиною.
  2. Коли виробники будуть використовувати гербіциди з різними діючими речовинами, необхідно переконатися, що обидва активні інгредієнти контролюють проблемні види бур’янів. Наприклад, застосування гербіциду, в якого дві діючі речовини: AЛС-інгібітори і синтетичний ауксин (регулятор росту), який використовується для контролю мишію зеленого, рівнозначно застосуванню гербіциду з однією діючою речовиною синтетичним ауксином.
  3. Необхідно знати видовий склад бур’янів, які контролюються гербіцидами з різними механізмами дії, реальний видовий склад бур’янів на полі, чергування культур, щоб правильно підібрати гербіциди з різними діючими речовинами. Деякі препарати з однієї групи за механізмом дії, але з різними діючими речовинами, підходять для контролю бур’янів під час вирощування різних культур. Наприклад, гербіциди AЛС-інгібітори можна застосовувати у посівах кукурудзи, сої, пшениці й сорго. Інші ж, такі як синтетичні ауксини, призначені тільки для злакових культур.
  4. За можливості, необхідно використовувати гербіциди з тих груп і класів, до яких немає стійких біотипів бур’янів. Наприклад, група AЛС-інгібіторів тривалий час використовується і вже існують стійкі біотипи бур’янів, але хлорацетаміди (які  використовуються  набагато довше) не  викликають таких проблем.
  5. Необхідність одночасного контролю в посівах зернових культур двосім’ядольних та злакових бур’янів складна проблема. Оскільки для знищення злакових бур’янів гербіциди сучасного асортименту із широким спектром дії здебільшого малоефективні, а тому рекомендується використання бакових сумішей гербіцидів або комбінованих препаратів. Це може стримувати формування стійкості у бур’янів завдяки тому, що компоненти суміші мають різний механізм фітопатогенної дії. З цією ж метою необхідно впроваджувати ротацію культур і чергування гербіцидів.

Отже, стійкість бур’янів до гербіцидів піддається регулюванню. Однак особливо небезпечною є поява стійких до гербіцидів біотипів серед карантинних бур’янів.

Ігор Сторчоус, кандидат с/г культур

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram