В умовах помітно мінливого клімату, коли зими стають м’якшими та сухішими, озимий ячмінь може демонструвати доволі високу врожайність. Рання дата збору врожаю та його високі обсяги також заохочують до вирощування, дозволяючи провести якісну підготовку поля до наступної культури.

 

NB: Порівняно з іншими озимими злаками, стійкість озимого ячменю до низьких температур взимку не така вже й висока. За відсутності снігового покриву він змерзає уже при -15°С. Для порівняння: озима пшениця вимерзає, коли сніг відсутній, а температура повітря перебуває між -18 і -20°C, жито при температурі від -25 до -30°C в залежності від сорту.




Вимоги озимого ячменю до ґрунту вищі, аніж в жита, але нижчі ніж у пшениці. Найвищі врожаї, звичайно, отримують на ґрунтах найвищих класів. Оптимальний рН ґрунту для озимого ячменю становить рН 6,2-7,2. Нижче цього діапазону урожай значно знижується, тому не варто вирощувати ячмінь на кислих легких ґрунтах, які занадто сухі або вологі.

NB: Озимий ячмінь вирізняється значною стійкістю до весняної посухи. Це результат швидкого вступу в стадію колосіння, завдяки якому в момент найбільшого попиту на воду він ефективно використовує свої післязимові запаси.

Аби зібрати урожай 7 т/га ячменю потрібно внести близько 160 кг азоту, близько 70 кг фосфору (Р2О5) і 120 кг калію (К2О). На ґрунтах з низьким вмістом фосфору і калію дозу добрив слід збільшити на 60 кг P2O5/га і на 40 кг К2О/га.

Після зернових попередників, наприклад після жита, слід використовувати до 120 кг N/га, а попередня посівна доза не повинна перевищувати 20 кг N/га. Навесні краще внести 80-100 кг азоту на гектар в ґрунт, але дозу слід розділити на дві частини. Перше удобрення  на початку вегетаційного періоду повинно містити 2/3 дози азоту і наступні 1/3 дози в фазі стеблування.

Що стосується сортів та гібридів, то останні можна використовувати на рівні із звичайним насінням. Техніка їх вирощування мало відрізняється, адже основна відмінність у внесенні азотних добрив. Переваги гібридів у тому, що вони стійкіші до впливу води і тепла. Вони утворюють сильнішу і ширшу кореневу систему (чим типові популяційні сорти), тому вони також краще вбирають поживні речовини і воду, наявні в ґрунті.  Завдяки сильним початковим темпам зростання і швидкому входу в фазу кущіння гібриди можна посіяти пізніше на один тиждень, ніж звичайні — до 5 жовтня. Крім того, норма висіву для гібридів в два рази нижча, аніж для традиційних сортів.



Відмінності, пов’язані із удобрення гібридних сортів азотом стосуються обсягів добрив і розподілу доз при їх внесенні. Як правило, азоту потрібно більше — до 180 кг N/га — та його вносять 2-3 порціями залежно від погодних умов. Першу дозу рекомендують вносити під час вегетації, другу на закінчення фази кущіння, а третю — в момент формування основного листка. Під час посухи другу і третю дози слід вносити у фазі першого стеблового вузла (BBCH 31).

Підготувала Ірина Шевчук

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram