Стандартна схема з використанням аграрних розписок (АР) працює так. Спершу сільгосптоваровиробник отримує від постачальника (кредитора) товари, послуги чи кошти. Потім замість оплати видає постачальнику АР. Нарешті, коли надходить час платити, постачальник пред’являє сільгосптоваровиробнику АР, яку останній оплачує чи постачає власновирощену продукцію.

Окремі елементи цієї схеми

Вона регламентується Законом про АР (Закон України від 06.11.2012 р. № 5479-VI «Про аграрні розписки»).

Видавати аграрні розписки може тільки сільгосптоваровиробник, який має право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення або право користування такою земельною ділянкою на законних підставах для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції.

Зобов’язання сільгосптоваровиробника за АР забезпечуються заставою, якою є майбутній урожай. Оскільки урожай вирощується на земельних ділянках, то в АР мають зазначатися дані по таким ділянкам (кадастровий номер, місце розташування, правовстановлюючі документи на земельні ділянки).

Це означає, що видавати АР і отримувати натомість різноманітні ресурси для власної діяльності може тільки сільгосптоваровиробник, який працює в галузі рослинництва. Причому ресурси залучаються саме для провадження такої діяльності з вирощування урожаю, а не якоїсь іншої.

Розписки є двох видів товарні і фінансові. За товарною АР сільгосптоваровиробник зобов’язується взамін отриманого фінансування поставити кредиторові у майбутньому в узгоджений період узгоджену сільськогосподарську продукцію, якість, кількість, місце та строк поставки якої визначені аграрною розпискою.

За фінансовою АР боржник зобов’язується сплатити кредиторові грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.

АР складають у письмовій формі та нотаріально посвідчують. Під час нотаріального посвідчення АР нотаріус реєструє її у Реєстрі АР.

Розписка складається у двох примірниках нотаріусу і кредитору. Копія розписки може надаватися боржникові за його бажанням.

Надалі кредитор може передати АР іншим особам. А вже ці останні особи можуть пред’явити АР сільгосптоваровиробнику боржнику до виконання.

Нарешті сільгосптоваровиробник боржник виконує зобов’язання за АР постачає кредиторові сільгосппродукцію (вирощений урожай) (за товарною АР) чи сплачує грошові кошти (за фінансовою АР).

Отримавши виконання зобов’язання за АР, кредитор повертає сільгосптоваровиробнику АР, а останній звертається до нотаріуса, який вносить запис про виконання зобов’язань за такою АР до Реєстру АР. На цьому функціонування аграрної розписки закінчується.

Але на практиці розписки почали використовувати інакше

Як додатковий спосіб забезпечення виконання зобов’язання за основним договором постачання ресурсів (товарів, послуг). Загалом така модифікована схема діє наступним чином.

Укладається основний договір на постачання товарів, робіт, послуг, з відстрочкою платежу до визначеної дати, наприклад, до 15.10.2019 р. Надалі укладається фінансова АР, з наступними умовами.

За АР встановлюється зобов’язання боржника на дату виконання АР (приміром, на 16.10.2019 р.) сплатити кошти тільки в розмірі невиконаних боргових зобов’язань боржника за основним договором. То ж якщо за основним договором зобов’язання будуть виконані в строк, вони вважатимуться виконаними і за АР. Це означає, що окремо за аграрну розписку кошти сплачуватися не будуть. Така АР буде погашена кредитор зробить на ній напис «Виконано» і поверне боржнику (сільгосптоваровиробнику). А останній звернеться до нотаріуса, який внесе запис до Реєстру АР. Тобто, аграрна розписка припинить своє існування, навіть і не будучи оплаченою.

Це також означає, що під час виписування АР зобов’язання за основним договором не припиняються і натомість не з’являється зобов’язання за АР.

Причому в тексті АР записують, що вона не підлягає передачі первісним кредитором іншому кредитору. Тобто, обіг АР фактично блокується.

NB: Фактично такою розпискою підтверджується застава урожаю до моменту оплати зобов’язання за основним договором та/чи за АР. Така застава припиниться в момент повної оплати зобов’язання. Якщо оплата за основним договором своєчасно не надійде, то саме на цей момент припиниться зобов’язання за основним договором і з’явиться зобов’язання за АР.

Описана схема роботи з аграрними розписками суперечить Закону 

Розписка, яка застосовується в описаній схемі, не є аграрною розпискою, встановленою Законом про АР. Тому що відповідно до ст. 1 Закону про АР аграрна розписка фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених аграрною розпискою умовах.

Безумовне це без усіляких там умов. Якщо розписка видана, то і зобов’язання здійснити поставку чи сплатити кошти виникає автоматично.

Окрім того, статтею 11 Закону про АР встановлено безумовне право кредитора передати своє право за АР іншому кредитору. Там не сказано, що таке право може бути якось обмежене. Ця норма є імперативною (обов’язковою до застосування), а не диспозитивною (може виконуватися на розсуд сторін).

Відповідно до ст. 13 Закону про АР наявність АР без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.

Безспірно це майже те саме, що і безумовне.

Припускаємо, що АР в схемі, яку ми описали, може бути визнана недійсною. Ми пишемо «припускаємо», тому що нам поки що невідомі судові рішення з цього питання. Цей висновок ми робимо тільки на підставі аналізу наступних норм ЦКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

У свою чергу, в ч. 1 ст. 203 ЦКУ сказано, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

А в ситуації, яку ми розглядаємо, зміст правочину (АР) суперечить Закону про АР.

Недійсні правочини є двох видів – нікчемні та оспорювані (див. ч. 2 і ч. 3 ст. 215 ЦКУ).

Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Оспорюваним є правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, і суд приймає відповідне рішення про недійсність.

Вважаємо, що в нашій ситуації спірна аграрна розписка не належить до нікчемного правочину. Тому що в Законі про АР немає норми, в якій прямо про це написано.

Спірна розписка має ознаки оспорюваного правочину. Це означає, що визнати її недійсною можна на підставі рішення суду. Наприклад, сільгосптоваровиробник може подати до суду про визнання такої АР недійсною. В разі прийняття судом такого рішення сільгосптоваровиробник не зобов’язаний буде платити за АР. Окрім того, буде відсутня застава урожаю.

Очевидно, що постачальники, які застосовують наведену схему, можуть потрапити у халепу. Сільгосптоваровиробники, навпаки, можуть собі тут дещо вигадати. Але ж в будь-якому випадку ситуація ну не зовсім в законі.

Олександр Золотухін, консультант з оподаткування і бухгалтерського обліку

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram