Соняшник є однією з найпоширеніших сільськогосподарських культур в Україні. Його вирощування привабливе для аграріїв через високу рентабельність. До прикладу, у поточному маркетинговому році посівні площі соняшника в Україні становили 6510 тис. га. Середня врожайність склала 25 ц/га і була на 24% більшою, аніж у попередньому сезоні.

Здавалося б, українські аграрії про вирощування соняшника вже повинні знати все, адже з року в рік зростає урожайність, періодично збільшується кількість площ під культурою. До того ж соняшник і основний продукт його переробки — олія — є експортно орієнтованими, тому фермери особливо зацікавлені у розвитку “соняшникових” технологій на своїх господарствах. Однак у світі стрімких економічних, технічних, технологічних та кліматичних змін навіть перед найдосвідченішими аграріями щороку постають нові виклики. Зокрема, і це одні з найважчих випробувань, доводиться боротися з новими хворобами.

Саме захворюванням соняшника присвятили першу лекцію навчального курсу PRO.Соняшник від УКАБу. Курс розпочався 31 січня з лекції доцента кафедри мікології та фітоімунології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, кандидата с/г наук Олександра Акулова. Він розповів як про найпоширеніші та відомі хвороби соняшника, так і про ті, про які українські аграрії знають менше.

Детальніше зупинимося саме на одній з останніх — хворобі, яка для України відносно нова, але чимало аграріїв вже зіткнулися з її наслідками — це вугільна (або попеляста) гниль соняшника. Збудником захворювання є гриб Macrophomina phaseolina. Олександр Акулов цю хворобу назвав близнюком вертицильозу, адже їхні симптоми доволі схожі.

Інформація з презентації О. Акулова

Вертициольоз або вертицильозне судинне в’янення — це класичний приклад ґрунтової інфекції. Її збудником є гриб верцитил, який не вбиває рослину, тому на початкових етапах зараження хвороба проходить безсимптомно. Вона починається від землі і піднімається у стебло. Аналогічно повидиться і вугільна гниль, але її збудник агресивніший та небезпечніший, ніж верцитил. Хвороба здатна заселити будь-які органи рослини і розвиватися навіть на її рештках.

— Вугільна гниль соняшника прийшла в Україну на фоні кліматичних змін. На сьогодні відомо, що гриб-збудник хвороби вражає понад 500 видів рослин. Серед тих, які вирощують українські аграрії, у зоні найбільшого ризику соняшник, соя, кукурудза, буряк та виноград. Проте саме на соняшнику у наших кліматичних умовах проявляється найбільша шкодочинність, — розповів Олександр Акулов.

Інформація з презентації О. Акулова

Вугільну гниль на українських полях діагностували і раніше, однак вона поширювалась виключно у Степовій зоні. З потеплінням клімату ж хвороба поширилась і на решту територій. У 2020 році її зафіксували вже у Лісостепових регіонах та на Поліссі. За словами науковця, сьогодні попелястої гнилі майже немає хіба що на крайньому заході країни. Однак, зважаючи на стрімкість її поширення, це питання часу.

Інформація з презентації О. Акулова

Найбільш небезпечна та шкодочинна вугільна гниль у посушливий період — саме тоді починається передчасне всихання рослини у її верхній частині. Ця хвороба дуже швидко прогресує та швидко просувається. Основний спосіб перенесення гнилі — вітер з пилюкою. 

NB: Із зараженого вугільною гниллю поля можна втратити навіть ¾ урожаю.

Складність захворювання ще й у тому, що його непросто діагностувати. За першими ознаками аграрії часто плутають хворобу із погодним стресом, адже вугільна гниль провокує в’янення квіток. З першого разу діагностувати вугільну гниль не завжди можуть і ті, хто вирішує перевірити зів’ялі рослини у лабораторії. Річ у тім, що найчастіше для перевірки здають верхню частину рослини — саме ту, на якій помітні нездорові ознаки, а вугільна гниль починає руйнувати соняшник з кореня, блокуючи судини у нижній частині стебла.

Олександр Акулов зазначив, що для діагностики захворювання у лабораторію слід здавати всю рослину включно з корінням. Самостійно визначити вугільну гниль можна зробивши поздовжній розріз стебла та кореня. Якщо соняшник уражений Macrophomina phaseolina, то на нижній частині стебла будуть почорніння та руйнації. Також варто оглянути рослину на мікросклероції, адже саме вони є первинним джерелом інфекції у ґрунті. Візуальним знаком гнилі може бути металевий блиск стебла.

— Після того, як Макрофоміна заражає рослину, деякий час хвороба розвивається безсимптомно. Коли ж починається спека і посуха, то у прикореневій частині з’являються побуріння. Найяскравіше вугільну гниль можна діагностувати аж у період збирання врожаю. Коли рослині ще достатньо вологи, у червні, наприклад, зробити це суто візуально практично неможливо. За моїми власними підрахунками, на південному сході України в окремі роки розвиток хвороби сягає 60%, на Правобережжі, близько Дніпра — 15-25%, — зазначив науковець.

Попри те, що, на перший погляд, намагання діагностувати хворобу вже на етапі збору врожаю може здаватися непотрібним, Олександр Акулов рекомендує це робити. Перш за все, щоб розуміти чи вона є і наскільки поширена. Вугільна гниль сьогодні входить у ТОП найбільш шкодочинних хвороб соняшника і водночас залишається недостатньо дослідженою і недооціненою аграріями. Вона з кожним роком прогресує. До прикладу, вперше гриб-збудник хвороби в Україні, у степовій зоні, зафіксували у 1938 році на буряку, а вже з 1970-х років вугільну гниль почали регулярно помічати на інших культурах та ширших осередках ураження.

Зважаючи на глобальне потепління, зрозуміло, що надалі і хвороба не зникне. У зоні великого ризику саме соняшник, оскільки при вирощуванні культури не використовують зрошення, а у посушливих умовах шкодочинність вугільної гнилі найбільша. Для профілактики хвороби аграріям радять серйозно ставитися до необхідності сівозміни, цікавитися новими підходами та технологіями вирощування соняшника і впроваджувати їх на своїх господарствах.

Підготувала Наталія КУЗЬО

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram