Лібералізація торгівлі між Європейським Союзом та Україною після початку повномасштабної війни викликала в Польщі гострі побоювання щодо посилення конкуренції та втрати ринків збуту. Польські фермери й політики неодноразово заявляли про «тиск українського зерна» на внутрішній і європейський ринки. Однак нове дослідження Credit Agricole Bank Polska (CABP) показує: реальна ситуація значно складніша — і не така однозначна, як її часто подають у публічних дискусіях.
Лібералізація торгівлі: що відбулося насправді
Як зазначають аналітики CABP у звіті «Kwartalnik Agrobiznesu – Zima 2026», ключовим етапом у торговельних відносинах ЄС та України став 2016 рік — запуск зони вільної торгівлі DCFTA. Після 2022 року, на тлі російської агресії, Євросоюз практично повністю скасував мита й квоти на українську агропродукцію в межах так званих автономних торговельних заходів (ATM), щоб підтримати українську економіку в умовах блокади традиційних логістичних маршрутів.
Водночас це спричинило дисбаланси на окремих ринках ЄС. У 2024 році режим було продовжено, але вже з елементами захисту для «чутливих» товарів. У 2025-му ATM припинили дію, а торгівля тимчасово повернулася до правил DCFTA, після чого угоду було оновлено — із поєднанням знижених мит і механізмів моніторингу та стримування.
Україна vs Польща: хто кого витісняє?
Ключове питання для польської сторони — чи зростання українського експорту відбувається за рахунок Польщі. Дані CABP свідчать: ні.
У 2024 році частка України в імпорті агропродовольчої продукції до ЄС становила близько 1,9% (проти 1,3% у 2021-му). Водночас частка Польщі також зросла — з 4,9% до 5,5%. Тобто обидві країни посилили свої позиції на європейському ринку.
Аналітики наголошують: у 2021–2024 роках лише у двох товарних групах — тютюн і його замінники, а також кава, чай і спеції — зафіксовано одночасне зростання частки України та зниження частки Польщі. В усіх інших сегментах твердження про «витіснення» польської продукції українською не знаходять підтвердження.
Де Україна реально посилює позиції
Найбільше зростання присутності України в ЄС зафіксоване у сегментах:
- зернові,
- олійні культури та насіння,
- цукор і цукрові вироби,
- рослинні жири,
- корми.
Це напрями, де Україна має очевидні конкурентні переваги — масштаб виробництва та нижчу собівартість. Водночас у таких категоріях, як птиця, фрукти та овочі, Польща й надалі утримує сильні позиції на ринку ЄС. Окремо вказується, що яйця з України створюють відчутну конкуренцію для Польщі, особливо в сегменті сировини для переробки.
Україна і Польща: не лише конкуренти, а й партнери
Цікавий момент: попри всі суперечки, Польща залишається одним із ключових постачальників агропродовольчої продукції в Україну. Її частка в українському імпорті становить близько 11%, а в категоріях «молочні продукти», «м’ясо та субпродукти», «яйця» — перевищує 30%.
Експерти CABP наголошують: український ринок є важливим для польських експортерів, а торговельний дефіцит Польщі у відносинах з Україною після 2022 року не скасовує цього факту.
Що це означає для українських фермерів
Головний висновок звіту: страхи щодо «витіснення Польщі» значною мірою перебільшені. Водночас аналітики визнають — тиск на європейські ринки з боку України зростатиме, зважаючи на конкурентні переваги українського агросектору.
Для обох країн це означає зміну стратегій: менше конкуренції ціною — більше доданої вартості, переробки та глибшої інтеграції в ланцюги створення вартості. За оцінкою CABP, Польща теоретично може стати для України таким партнером, яким Західна Європа свого часу була для польського агроекспорту — майданчиком для спільного заробітку, а не лише конкуренції.
Для українських аграріїв це ще один сигнал: ЄС залишається відкритим, але вимоги до якості, стандартів і структури експорту лише зростатимуть.
За матеріалами Farmer.pl
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
