Цукор, курятина і зерно: чому Європа не може обійтися без української агропродукції

18 березня в Європарламенті відбулися слухання щодо переваг агроторгівлі між Україною та ЄС. Це перший подібний захід із початку повномасштабної війни, і його результати чітко продемонстрували: український агроекспорт став не просто важливим, а критично необхідним для продовольчої безпеки Європи. Про це повідомляє “Український Клуб Аграрного Бізнесу”.
В умовах глобальних криз і нестабільності ЄС стикається з гострим дефіцитом стратегічно важливих продуктів. Зокрема, Юрій Шаранов, президент Асоціації європейських промислових споживачів цукру (CIUS), заявив, що Європа щорічно потребує імпорту 2-3 мільйонів тонн цукру. Вже за 2022-2024 роки Україна поставила майже 1 мільйон тонн, що допомогло зберегти понад 400 000 робочих місць у 15 000 компаніях.
— Цукор — це стратегічно важлива сировина, а не чутливий товар. Безперебійний доступ до нього є критичним для конкурентоспроможності європейської промисловості та підтримки відновлення України, — наголосив Шаранов.
Схожа ситуація склалася і на ринку м’ясної продукції. Калле Рамвалл, віце-президент Європейської асоціації м’ясної торгівлі (UECBV), зазначив, що ЄС суттєво залежить від імпорту української курятини:

— Європейські споживачі мають різні смаки та преференції щодо частин м’яса, і часто місцевого виробництва недостатньо, щоб задовольнити попит. Українська курятина відіграє важливу роль у підтримці цінової стабільності та продовольчої безпеки.
Що буде після 5 червня?
Дія автономних торговельних преференцій (АТП), що відкрили європейський ринок для українського агроекспорту, завершується 5 червня 2024 року. Якщо нову угоду не буде укладено, це стане потужним економічним ударом по Україні — втрати оцінюються в 3-3,5 мільярда євро, що дорівнює до 2,5% падіння ВВП країни.
Президент УКАБ Алекс Ліссітса під час заходу наголосив:
— Без нової торговельної угоди це стане не лише ударом по українському агросектору, а й економічним шоком для Європи. Україна — не просто партнер, а опора продовольчої безпеки ЄС.

Ситуація ускладнюється й тим, що українські зернові, які до війни забезпечували значну частку ринку ЄС, нині спрямовуються через чорноморський коридор на ринки Глобального Півдня. Васіле Варварой, президент Румунської зернової асоціації, наголосив, що міфи про “несправедливу конкуренцію” з боку українських фермерів не мають підстав. Українське виробництво скоротилося зі 100 до 60 мільйонів тонн зернових на рік, і це свідчить радше про кризу, ніж про надприбутковість.

Чи встигне Європа зреагувати?

Депутатка Європарламенту Карін Карлсбро під час виступу закликала Єврокомісію негайно розпочати переговори з Україною щодо нової торговельної угоди, яка б дозволила зберегти вільну торгівлю агропродукцією. Вона наголосила, що стабільність українського агроекспорту — це стабільність європейського ринку.

— Драматичні події останніх тижнів показали, що безпека України та Європи стали неподільними. Але безпека — це не лише оборона, а й продовольча та економічна стабільність. Європа не може дозволити собі втратити Україну як аграрного партнера, — підсумував Алекс Ліссітса.

Європі справді потрібно не лише більше українського цукру й курятини — їй потрібна стабільність, яку здатна забезпечити лише відкрита та вільна агроторгівля з Україною.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram

/div>