Останні півтора десятка років на світових продовольчих ринках збільшуються обсяги виробництва і, відповідно, торгівлі. Ця тенденція стосується практично усіх видів продукції — пропозиція деяких вже перевищує попит, а інших — наближається до показників перевищення. Тільки на ринку зерна наразі попит більший, аніж пропозиція. За оцінками експертів, перевиробництво продовольства продовжуватиметься надалі і, зокрема, стосуватиметься традиційної української продукції. Наприклад, вже менш як за 10 років прогнозують світове перевиробництво олійних культур. Ця ситуація актуальна як для рослинництва, так і для ринку м’яса, а також для ринків, які можуть дати більшу додану вартість, а не лише сировинне виробництво.

За словами заступника директора Інституту аграрної економіки України Миколи Пугачова, цю тенденцію обов’язково повинні враховувати українські виробники, бо вона дублюється і на внутрішньому ринку.

Україна практично повністю забезпечує себе продуктами харчування, за невеликим винятком. Також і ціни на продукцію всередині країни повторюють динаміку цін світового ринку на основні продукти харчування, зазначив пан Пугачов під час свого виступу на виставці EuroAgro 2019. Тобто українські ринки залежні від світової ситуації і виробники повинні брати до уваги світові тренди.


Відтак, українські виробники мають готуватися до загострення конкуренції і організовувати роботу, орієнтуючись на світові тренди.

У цьому контексті перш за все актуальності набирає кооперація. Як би аграрії її не боялися, як скептично б не ставилися до об’єднання експерти одноголосно кажуть, що це потрібно робити. Майже половину всього продовольства в Україні виробляють дрібні господарства, які самостійно не можуть ані забезпечити зниження собівартості виробництва, ані суттєвого покращення якості продукції, через що не можуть вистояти навіть у внутрішньоринковій конкуренції, не кажучи вже про світові масштаби.

Президент Любельської ізби рольнічої (Польща, Люблін) Густав Єдреєк розповів, що у Польщі дрібні виробники схожу проблему вирішили саме через об’єднання.

Я відвідував великі українські господарства. Вони можуть дозволити собі хорошу техніку, професійних агрономів, якісне насіння, добрива, засоби захисту та інші ресурси. Також я бачив з чим працюють дрібні українські господарства якщо такі виробники не будуть об’єднуватися, то ринок їх знищить. Дрібний фермер не може конкурувати за ціною з великим виробником, бо мусить витратити значно більше ресурсів на виготовлення одиниці товару. Не кажучи вже про поняття якості. Польща пройшла схожий шлях трансформації і саме кооперація допомагає дрібним виробникам розвиватися і бути конкурентоспроможними. Коли у світі певної продукції дуже багато, то лише орієнтація на високу якість і створення доданої вартості дають змогу продати свою продукцію “багатому” покупцю, щоб заробити на ній. Саме на це я рекомендую орієнтуватися українським виробника, — розповів Густав Єдреєк.


Рух у напрямі сільськогосподарської кооперації дає змогу дрібним виробникам збільшувати внутрішній попит на свою продукцію та виходити на рівень світових трендів. Серед останніх експерти виділяють кілька найважливіших напрямів, об’єднаних поняттям якості, яка сьогодні для споживача означає не лише перелік певних компонентів у складі продукту, а й такі показники:

  • Походження товару. Цей тренд набуває дедалі більшої популярності. Споживачі у всьому світі хочуть знати де виготовили кінцевий продукт і звідки походить сировина для нього. У цьому контексті для українських виробників актуальності набувають географічні зазначення та виробництво регіональних продуктів.
  • Технологія виробництва/вирощування. Поняття якості розширюється ще й до глибшого розуміння процесу створення продукту: покупці звертають увагу на спосіб виготовлення, на речовини, якими продукт обробляли, удобрювали, захищали. Тому агровиробники повинні бути готовими надавати максимальну інформацію про свій товар.
  • Виробництво здорових продуктів харчування: натуральність, екологічність, користь для здоров’я. У цьому контексті у аграріїв є змога масштабувати діяльність завдяки нішевим продуктам, розвиватися у сфері органічного виробництва, а також вирощувати більше продуктів, які входять у поняття “здорового харчування”.
  • Захист навколишнього середовища. Йдеться про тренд відповідального споживання, коли перевагу надають продуктам, при виготовленні яких використано мінімально ресурсів (наприклад, води чи електроенергії) та завдана мінімальна шкода ґрунтам і повітрю. Тут можна говорити про впровадження енергоощадних технологій, джерел альтернативної енергії і використання сучасного обладнання для ведення господарської діяльності.

Всі ці тренди входять у поняття сталого виробництва, забезпечити яке у форматі дрібного фермерського господарства, а тим паче індивідуального селянського господарства, неможливо.

Загалом у світі є близько 250 стандартів сталого виробництва в аграрній сфері і для їхнього підтвердження агропідприємства можуть отримати відповідні сертифікати. Важливо, що з кожним роком як у світі загалом, так і в Україні зокрема збільшуться сертифіковані площі, відтак виробники отримують суттєву конкурентну перевагу. В Україні ж майже половину обсягів виробництва забезпечують господарства населення, які втрачають конкурентоздатніть на цьому фоні, тому розвиток малого фермерства на базі селянських господарств та сільськогосподарської кооперації надзвичайно актуальний, — зазначив Микола Пугачов.

Наталя Кузьо

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram