Який нині стан ринку сільськогосподарської техніки? Проблеми та виклики. Прогнози на наступні роки, і які саме тренди ми побачимо на міжнародній виставці Agritechnica 2019 вже досить скоро. Закулісся нового сезону вирішили привідкрити представники асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» та компанії-лідери на ринку: AGCO Corporation, New Holland, CASE IH, CLAAS, AgroGeneration.

— Звичайно, ні для кого не секрет, що 2017 рік для всіх компаній був успішним. Не зважаючи на прогнози, 2018 рік виявився складнішим з огляду продажів техніки, яка була викликана певним недофінансування аграрного сектору. Що стосується інтересів аграріїв. У 2018 році інтерес агровиробників був зосереджений на тракторах малого і середнього сегменту потужності. У 2019-2020 думаю, тенденція залишиться та сама. Фокус буде сконцентровано більше на тракторах. Хоча дефіцит на ринку комбайнів теж відчувається. Об’єми врожаю, я сподіваюсь всі помітили, збільшуються, відповідно виникає потреба у зернозбиральній техніці. І ми з оптимізмом дивимось на новий сезон, — говорить продукт-менеджер компанії «CLAAS» Віталій Бортун.

Фокус на технології

Українські аграрії сьогодні звертають увагу на сучасні технології, відтак компанії підлаштовуються під їхні потреби та пропонують якісну та технологічну техніку.

— Ми бачимо найбільший потенціал в сегменті тракторів 300 к.с.+ також є попит на машини 400 к.с.+. Звісно, найбільш динамічні два сегменти тракторів — це машини 100-150 та 150-250 к.с. Невдовзі ми збираємося запропонувати на ринку нові моделі. Серед найбільш поширених машин, які цікавлять українських аграріїв, звичайно трактори, самохідні обприскувачі. Україна — це найбільший ринок Європи, що споживає самохідні обприскувачі. Наші аграрії купують якісні ефективні машини та звертають увагу на сучасні технології обробки культур. На сьогодні ми також говоримо про високі технології в сегменті посіву. Це електромашини. І якщо раніше ми прагнули, аби електромобілі проходили 100-120 км, сьогодні це вже архаїка. Зараз ми вже хочемо, аби машини проїжджали мінімум 400-500 км, — говорить директор з маркетингу в Східній Європі AGCO Corporation Антон Костирко.

— Так, технології йдуть вперед. Вони розвиваються. Технічно для цього є все. І ми сьогодні можемо привезти в Україну трактори, які будуть працювати без машиністів. Однак, є ще деякі питання, які потрібно врегулювати. Приміром, якщо трактор наїде на стовп, хто за це відповість? — говорить бізнес-менеджер Case IH в Україні та Молдові Юрій Єгоров.

— New Holland представляє багато техніки на альтернативних джерелах енергії. Що стосується електротранспорту, в Україні наразі немає контролю за кількістю викидів газу з техніки, а ми вже дивимося на електротранспорт. На мою думку, нам необхідно мати перехідний період та виробити певні регламенти. Тому це перспектива ще кількох років, — наголошує спеціаліст із дослідження ринку та планування попиту New Holland Євген Дворнік.

Екологічні норми для с/г техніки: коли доїдемо до Європи? 

— Те, що виробляється в Україні продавати в Німеччині не можна. Тому що наша країна єдина у світі, де немає ніяких екологічних норм для с/г техніки. Це означає, що можна хоч дровами топити комбайн і їхати… Це ненормальна ситуація. Зараз у нас в країні діють найнижчі стандарти, тому що це найдешевше. Важливо для нас всіх, те, що ми завозимо в Україну — ми завозимо у один бік. Ніхто більше цю техніку не купить. Ні Румунія, ні Польща… Це дуже погано. Говорити про питання вживаної техніки в Україні можна не на одну годину. У нас машини, які доходять до Україні тут і залишаться. Що ми будемо з цим робити? Будемо вивозити до Африки? — говорить Юрій Єгоров.

Чи стане Україна третім світом для сільськогосподарстької техніки відкрите питання. І наскільки швидко ми зможемо побороти цю проблему, вочевидь, питання буде відкрите ще не один рік…

Сертифікація

Ще одним важливим питанням до вирішення є сертифікація. Ми гальмуємо із потоком інвестицій, на думку виробників, тим, що у нас не урегульоване питання імплементації світових норм, немає уніфікації стандартів та «провисло» питання із сертифікацією.

— Більша частина стандартів адаптовані. У 2014 році наказом Мінекономрозвитку було скасовано майже всі ДСТУ і замість них використовуються вже іноземні стандарти ISO. Однак, по деяким стандартам або повністю не гармонізовані, або не перекладені. Є певна бюрократична перепона їх використовувати, — говорить координатор комітету техніки УКАБ Олег Нестеров.

— Нова модель — це знову процес сертифікації, який забирає купу часу. Я вважаю, що будь-яка процедура має починатися з питання чому, що ми хочемо отримати на виході. Уся наша техніка відповідає найжорсткішим нормам країн ЄС та США. Усі сертифікати відносно безпеки на найвищому рівні, питання у тому, чому ми не хочемо їх приймати. Це витрата коштів наших клієнтів, ніяких поліпшень, змін в якості та конструкції техніки після сертифікації в Україні не відбувалося, — говорить Юрій Єгоров.

NB: За даними виробників, від заявки, подачі документів до отримання сертифікату в Україні проходить 3 місяці.

Чому Україна не отримує новинки одразу?

— Техніка до нас доїжджає у кращому випадку на 5 сезон. Найновіші технології імплементуються на найновіших машинах або на тих, які відповідають європейським або американським вимогам. Там діє новий технічний регламент і згідно з ним виробляється уся нова техніка. Однак, нам, як виробникам, аби показати навіть 1 одиницю техніки та показати її ефективність, для цього потрібно пройти процедурну сертифікацію. І це є певною перепоною. Це вимагає певних фінансових ресурсів і часу. Ось чому найновіші новинки ми не можемо показати,  говорить Віталій Бортун.

Що з цього приводу говорять самі спеціалісти державного підприємства із сертифікації.

— Ми на останній нараді в МінАПК вирішили, що потрібно вирішити питання про визнання сертифікатів ЄС та США. Крім того, ми розуміємо, що ті кошти, які витрачаються на сертифікацію у нас можна було б, приміром, витратити на випробування. Якщо ж ми говоримо про сертифікацію якоїсь новинки, приміром, на виставку, то проблем з проходженням сертифікації не має бути — це можна у нас зробити за декілька днів, — відзначає директор ДП «НТЦ «АгроСЕПРО» НААН» Олег Адамчук.

Сподіваємось на наступній нараді в МінАПК  питання сертифікації буде поставлено гостро й будуть вчинені усі дії до прийняття відповідного рішення.

Інвестиції

Виробники готові вкладати кошти в український ринок. Однак, Україні потрібно розуміти, що для цього першочергово потрібно:

  • Від 5-10 років стабільності.
  • Висока прогнозованість.
  • Гарантовані програмні умови забезпечення збуту техніки.
  • Надійна банківська система.

Саме за таких умов інвестор вже завтра прийде і буде з вдячністю вкладати кошти в Україну. На сьогодні же виробники достатньо стримано готові про це говорити.

Першочергово, звертають увагу на запит аграріїв, удосконалюють моделі техніки, концертуючись на універсальність, та розвивають свої дилерські мережі.

 Стратегії розвитку дилерських мереж

  • Активний розвиток дилерських мереж у всіх регіонах країни.
  • Максимальне дотримання стандартів та сервісного обслуговування.
  • Наявність сертифікованого складу запасних частин.
  • Компанії несуть відповідальність не тільки за продаж техніки, але й за її обслуговування.

— Перший трактор продає менеджер продажів, інші вісім продає сервісна бригада! — директор по маркетингу в Східній Європі AGCO Corporation Антон Костирко.

  • Швидкий доступ до сервісного центру.

— Стратегія Case IH проста. Клієнт не має втрачати на доступі/транспортуванні до дилерського центру більш, ніж 1 годину часу, — бізнес-менеджер Case IH в Україні та Молдові Юрій Єгоров.

  • Відстеження сервісу. Аналіз помилок. У деяких компаній працюють окремі офіси, у інших аудиторські служби із-за кордону, які щорічно перевіряють стан техніки і обслуговування.

Запит агрохолдингів

  • Універсальність техніки.
  • Заміна вітчизняних тракторів на імпортні.
  • Ґрунтообробіток у фокусі, а розпушувачі у пріоритеті.
  • Жоден бренд не може забезпечити аграрія усією необхідною технікою, тому використовується техніка різних брендів.
  • Бажання максимально консолідувати парк техніки.
  • Дуже багато уваги звертають на те, чи зможе виробник/дилер забезпечити заміну техніки у разі поломки запасні частини мають бути у наявності/унеможливлення простою техніки і т.д.

    — 
    Раніше ті, хто у нас закуповували техніку дивились, перш за все, на ціну і якість. Зараз закупівля починається з оцінкою сервісного обслуговування. Ціна так, важлива і важлива якість сервісу, але ми дивимось на наявність сервісної служби у тому регіоні, де ми працюємо. Це і наявність запчастин на складі. Це навчання персоналу. Наскільки компанія-виробник готовий навчати наших механізаторів. І від цього залежить саме вибір техніки і компанії у якої ми будемо купувати, — говорить старший менеджер з постачання агрохолдингу AgroGeneration Антоніна Герета.

Кадри наше все

Нині як ніколи нагальним є питання кадрів та освіти в аграрній сфері і це відзначають і самі виробники.

— Сьогодні також актуальним питанням в галузі є професійні навички операторів, які керують агрегатами. Ми навіть проводимо навчання спеціалістів через наші дистрибуційні сітки. Дуже часто працівники використовують старі підходи в роботі з сучасною технікою. Це велике питання до кваліфікації операторів та до ефективності роботи. Оператор фактично виконує функцію наглядача, — говорить директор по маркетингу в Східній Європі AGCO Corporation Антон Костирко.

Тенденції

  • Агрохолдинги розробляють спеціальні програми для оновлення техніки.
  • Холдинги зацікавлені взяти зернозбиральну техніку в оренду.

NB: Оренда комбайна може коливатись від 40-45 доларів за гектар (без палива) все залежить від культури і регіону, де відбувається збір врожаю.

Кожного року агрохолдинги переглядають структуру посівів. Ми оптимізуємо весь парк техніки відповідно до вимог компанії, на які впливає і погодній фактор, і застосування нових технологій та економічна доцільність. Більшість інвестицій сьогодні йдуть в ґрунтообробку та інновації, — говорить Антоніна Герета.

Оренда техніки стає досить вигідною, якщо зважати, що комбайн серед усієї техніки — останній продукт на який холдинг хоче витрачати кошти. Так, комбайн потрібен, але інвестиції ці дуже коштовні. Саме тому, досить багато холдингів готові взяти зернозбиральну техніку в оренду і закрити це питання.

NB: Зявився запит на універсальну недорогу техніку для агрогосподарств 3-5 тисяч гектар.

Для дрібних аграріїв у цьому випадку виникає проблема — залишитись без збиральної техніки, якщо, приміром, великий холдинг забере всі комбайни. Саме тому зростає попит на невеликі універсальні не надто дорогі моделі зернозбиральної техніки для дрібних господарств.

І якщо ви саме такий фермер ви можете:

  • Домовитись із дилером про відстрочку і купити комбайн.
  • Взяти комбайн в оренду — але під 100% гарантію, що вам його таки дадуть у потрібний час.
  • Звернутись за кредитом до банку тощо. Хоча як показує досвід, наші аграрії не надто хочуть і беруть кредити у банків.

Головне, купити  потрібну техніку і мати її у своєму парку. Оскільки ризик залишитись без зернозбиральної техніки (і втратити урожай) у пік сезону є досить високою.

Як наголошують більшість виробників завезти більше не питання (відзначимо, у середньому 1000 нових комбайнів продається на рік), питання у тому чи готові аграрії купити таку техніку?

Підготувала Ірина Прохорчук

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram