Тенденція розвитку промисловості й активне використання у повсякденному житті полімерних виробів створює величезну кількість відходів, що потребують утилізації. До того ж більшість відходів просто накопичується й зберігається, що веде до відчуження вільних територій, обмежує можливості для будівництва житлових будівель, торгових та складських приміщень тощо. Полімери практично не піддаються корозії та гниттю, а орієнтовний період їх розкладання становить тисячі років.
На сьогодні в Україні переробляють тільки невелику частину пластикових відходів. Їх частка від загальної кількості становить усього 10–15%. Джерелами вторинних полімерів є промислові та побутові відходи. Найчистішими та найпридатнішими для переробки є промислові відходи виробництва великотоннажних полімерів, унаслідок чого частка їх вторинного використання сягає 80%. Більшу частину їх використовують за місцем утворення — тобто повертають у виробничий процес.
NB: Основний обсяг ринку вторинної полімерної сировини формують відходи споживання твердих побутових відходів (ТПВ). За оцінкою Rupec, в Україні за 2020 рік утворилось понад 54 млн кубометрів побутових відходів, або понад 15 млн тонн, які хоронять на 6 тис. сміттєзвалищ і полігонів загальною площею майже 9 тис. гектарів, тобто охоплюють величезні території. Їхніми джерелами є торгові та виробничі компанії, населення, полігони.
Більшість (близько 60% за масою) відходів утворюється в житловому секторі — цей сегмент є найбільшою проблемою через ускладнення зі збиранням і сортуванням. Комерційний сектор генерує близько 34% промислових ТВП (ПТПВ), з яких близько 24% — це відходи: упакування, одноразовий посуд тощо, 10% — полімерні відходи, що виникають під час перевезення й обробки вантажів. Решта — відходи промислового у частині упакування й ін. витратних матеріалів та будівельного сектору.
З погляду типології в структурі пластикових відходів найбільшу частку становить різноманітне упакування, на другому місці — плівки, третьому — ПЕТ-тара. Україна відстає від розвинених країн за рівнем сортування та вторинної переробки пластикових відходів: частка найпоширенішого джерела полімерної вторинної сировини — ПЕТ-пляшок становить у середньому 20%, а частка пластику із загальної кількості відходів не перевищує 10%. Незважаючи на поточний стан, рівень збирання пластику істотно зростає.
По-перше, зростає частка власне ПЕТ-тари, яку сортують окремо від ТПВ. По-друге, змінюється система збирання й сортування пластикових відходів: якщо 2012 року близько 76,3% відходів для переробки були результатом ручного збирання, то 2016-го вже більшу частину сировини постачали сміттєсортувальні організації.
Зросла частка промислових відходів, що відправляють на переробку, насамперед як унаслідок розвитку власних переробних потужностей виробників, так і унаслідок розвитку співпраці з незалежними переробниками. Роздільне збирання, що є основним джерелом сировини в розвинутих країнах, дозволяє істотно поліпшити економіку сміттєпереробних підприємств.
NB: Найвищим коефіцієнт вилучення з ТПВ має ПЕТ-пляшка, що пов’язано з легким відсортуванням від загальної маси сміття. В результаті на ринку вторинних пластиків частці ПЕТ належить до 50% з урахуванням флексу, що імпортують.
Україна є однією з найбільших постачальниць ПЕТ-тари з європейських країн. Її частка в імпорті становить 57%. На ринку переробки ПЕТ близько 63% припадає на волокна та неткані матеріали. Основним напрямом використання є виробництво волокон з обсягом близько 70 тис. тонн — у 2017 році. На другому місці за обсягами споживання — близько 17% — так званий повний рециклінг bottle-to-bottle з наступним отриманням преформ. На третьому — виробництво обв’язувальних стреппінг-стрічок для пакування виробів.
Практично всі компанії в Україні переробляють ПЕТ-відходи на гранулят, який можна використовувати у виробництві продукції зі зниженими споживчими властивостями — це, зокрема, неткані волокна та геосинтетичні стрічки, листи й інша продукція для технічного застосування. До того ж значна частина великих переробників використовує вторинний ПЕТ у своєму технологічному циклі для випуску кінцевої продукції. Серед них — провідний виробник волокна з вторинного ПЕТ-флексу ТОВ «АЛЬФА ФЛЕКС» (м. Запоріжжя).
На ринку також налічується значна кількість гравців, які тільки збирають відходи ПЕТ й інші пластики, їх пресують і подрібнюють для продажу. Вони представлені переважно малим бізнесом із потужностями до 3 тис. тонн на рік. Загальна кількість підприємств оцінюється у кілька тисяч. Найбільші переробники розташовано поблизу великих міст.
Микола Ковальов, канд. с.-г. наук, керівник наукових лабораторій «Промислового грибівництва та технологій захисту культивованих грибів» і «Гідропонного вирощування овочів в купольній теплиці», старший викладач кафедри загального землеробства ЦНТУ, доцент
Юрій Мащенко, канд. с.-г. наук, завідувач науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів ІСГС НААН, експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег Гайденко, канд. техн. наук, учений секретар, завідувач науково-технологічного відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН, ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram