Бомбардування та замінування портів вбивають останню надію українських аграріїв на повноцінне виконання зобов’язань щодо постачання зернових та олійних нового урожаю за міжнародними контрактами. Які реальні ризики та настрої експортерів? Детальніше про перспективи експорту української агропродукції за таких обставин GrowHow розповів головний аналітик компанії Barva Invest Максим Божок.
— Повний провал Зернової Угоди, дії та погрози Росії щодо українських портів змушують шукати нові нестандартні рішення, водночас тверезо оцінюючи ситуацію. Що кажуть експортери, як змінюється зовнішньоекономічна складова аграрної галузі?
— Минулого тижня й останніми днями Українські глибоководні порти, зокрема в Одесі, декілька днів поспіль знаходились під ракетними обстрілами противника. Інфраструктура зазнала руйнувань. Руйнування загальних потужностей портів не були серйозними — крім пошкоджень інфраструктури, за офіційними даними було знищено понад 60 тис. тонн зерна. Проте сам факт обстрілів та відсутність Зернової Угоди є достатніми чинниками для зупинки фрахтування суден.
Західні партнери України наголошують на розробці відповіді російському терору, а також пошуку шляхів поновлення морського експорту, але поки що іноземні учасники ринку не бачать жодної конкретики та гарантій. Відтак експортний бізнес не функціонує, адже мова йде як про ризики для власників суден і моряків, так й інтереси імпортерів із такого нестабільного регіону, брокерів та страхувальників всього цього процесу.
Стосовно Дунайських портів, попри нічну атаку шахедами порту в Рені, бізнес триває. Наразі судна вантажать тільки вдень, вночі вони відходять на румунську сторону для уникнення зайвих ризиків. Через атаку та суттєве збільшення ризиків, деякі судновласники скасували чартерні партії. За нашою інформацією, це кожен 10-й судновласник — ті, в кого судна стояли безпосередньо перед терористичною атакою росії. Але за повторних атак ситуація може сильно погіршитись.
— Чи вирішить ситуацію активізація руху збіжжя коридорами солідарності?
— Відсутність доступу до морських та річкових портів буде мати надзвичайно негативний вплив на потенціал нашого експорту, що позначиться і на цінах для фермерів.
NB: З початку повномасштабного вторгнення завдяки бізнесу та державі, а також сприянню наших західних сусідів, пропускна здатність суходільних переходів суттєво зросла. Але поточний рекорд — це 2 млн т на місяць, абсолютний мізер проти пропускної здатності портів та в порівнянні з експортними потребами України в пікові місяці.
У квітні-червні через заборону експорту до західних сусідів основних культур (тільки транзит) везти зерно стало менш вигідно (а то й збитково), через що показник перевалки суходолом зменшився з 2 млн т до 1 млн т.
Зараз західні партнери обіцяють розширити “коридори солідарності”, але це все ще на етапі обговорень. Заяви з боку урядовців поки що дуже оптимістичні, реальний стан справ може розчарувати. В умовах доступу до морського/річкового експорту, Україна везе своє зерно через Чорне море до країн Північної Африки, Близького Сходу і на більш дальні дистанції, включно з Китаєм. Маршрут прямий — зерно прямує з господарства в український порт, а звідти — найкоротшим маршрутом у порт імпортера.
У випадку з експортом через країни Балтії потрібно робити величезну додаткову дистанцію через всю Європу. І якщо фермери в країнах Балтії продають своє зерно, бо порт поруч, то для наших виробників весь цей шлях до умовної Клайпеди — це шалені витрати, які віднімаються від кінцевої ціни та знижують прибуток.
Втрата чи зниження ефективності експорту річковими портами Дунаю сильно вдарить по логістичних шляхах України, адже посилить диспаритет між наявною пропозицією зерна всередині країни та реальними логістичними можливостями вивезти зерно. Крім того, це збільшить витрати для тих фермерів, хто внаслідок географічних/логістичних особливостей не мав рентабельності при експорті через західний кордон України.
Розмовляла Галина ШЕПЕЛЬ
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
