Сірий лютневий ранок… На якусь мить все завмерло, країна ніби затамувала подих: невже це не страшний сон? Але ні — тяжкі новини з фронтів, безсонні ночі, хвилювання… Рішення, які прийшли непросто, адже в аграрній сфері небагато стандартних відповідей, а коли нападник сіє смерть у різних куточках твоєї країни, їх взагалі немає. Україні потрібен хліб! Вирішили — продовжувати працювати.
Щоб Україна була з хлібом
Так, попереду була невідомість, великі ризики, але зрадити своєму хліборобському нутру, найбільшій любові й багаторічній справі ні досвідчений землероб Петро Євич, ні його колеги не могли. А якщо ти — і аграрій, і постачальник в одній особі, то й відповідальність у рази більша.
— Посівна на порозі — треба продовжувати жити, а, отже, й сіяти, забезпечувати сільгоспвиробників усім необхідним відповідно до контрактів, — у загартованого реаліями аграрного бізнесу керівника Петра Євича у цьому сумніву не було. За майже три десятиліття компанія «АгроРось», яку він заснував і привів до успіху, не раз переживала нестабільні часи. Але, як завжди у скрутні моменти, рішення приймали колегіально. — Спеціалісти різних напрямків обговорювали як діяти, щоб не ризикувати даремно, зберегти життя людей та майно компанії.
Деяких співробітників перевели на дистанційну роботу, іншим надали відпустки, для когось справ у перший час не знайшлося, але гарантоване державою забезпечення зберегли. Регіональних менеджерів, які відповідали за господарства, що знаходилися на тимчасово окупованій території, перевели в центральний офіс і забезпечили житлом.
NB: Бізнесову складову контролювати було важче: хотілося, щоб 5 складів компанії уціліли і виконували свою пряму функцію — зберігання продукції із гарантією розрахунку. Незважаючи на форс-мажорні обставини, підтверджені навіть довідкою Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, за наявності на складі матеріальних цінностей товариство «АгроРось» виконало свої договірні зобов’язання.
— Хоча із початком повномасштабного наступу Торгово-промислова палата оголосила про форс-мажор, старалися виконати те, що було в нас записано в договорах, особливо, якщо господарства здійснили попередню оплату. Найбільше постраждали наші партнери, і таких — 15-20%, на землях яких велися бойові дії або вводили свої порядки окупанти. Обираючи логістичні рішення, котрі не ставили б під загрозу життя наших водіїв та транспорт, товариство довозило їх замовлення до більш-менш безпечних складів, звідки сільгоспвиробники могли забрати добрива та насіння теж без значних ризиків. Коли ми кажемо — безпечно, то всі розуміють, що насправді це не зовсім так: ситуація на фронтах швидко змінюється, тривають ракетні обстріли усієї території держави. Щоразу, відправляючи експедиторів у такий рейс, ми були на постійному зв’язку і все одно дуже хвилювалися. Частина господарств так і не змогла забрати свій товар — за взаємною домовленістю зберігаємо їх продукцію безкоштовно до відновлення миру і сільгоспробіт на цих територіях. Ми бачимо: якщо є найменша можливість обробити поля, наші фермери готують їх до посіву.
Дорога логістика — збитковий урожай
NB: Так контракт за контрактом, із початком повномасштабної війни компанія «АгроРось» продовжила господарську діяльність, забезпечуючи сільгоспвиробників України засобами захисту рослин, посівним матеріалом та добривами.
Але військовий стан вніс значні корективи як у доступність цих продуктів на ринку України, так і в логістичні процеси. Компанії-виробники з великим запізненням, але все ж таки відновили постачання товарів на територію України, щоправда — тільки на Захід. Пально-мастильних матеріалів не те що не вистачало — не було взагалі. У березні-травні доправляли аграріям продукти зі значними труднощами.
— Частину продукції під урожай 2022 року ми відвантажили нашим партнерам ще минулої осені, у листопаді, дещо — у кредит. Запасу добрив не мали — забезпечували залишками зі складів. На превеликий жаль, всі заводи, які виробляли азотні добрива, зупинилися. Зараз є дуже серйозна проблема в тому, щоб імпортувати їх з інших країн, в тому числі — Польщі, Румунії, Угорщини та інших. Крім того, західні компанії доставляють продукцію лише у західні області — на Тернопільщину, Львівщину, Хмельниччину, тому витрати на логістику зросли у кілька разів — з 1% у собівартості продукції до 2-3%. Залізничні перевезення з 1 липня теж подорожчали — на 70%. Транспортування дуже суттєво впливатиме на ціну. Зараз вивчаємо, чи користуватимуться попитом такі товари, чи купуватимуть їх сільгоспвиробники.
NB: Цьогоріч, кажуть в ТОВ «АгроРось», ще спрацювали випробувані логістичні схеми, деякі завбачливі господарі запаслися необхідним з осені, а на складах дистриб’юторів зберігалися залишки продукції. У наступному ж доведеться знаходити нові рішення і шляхи постачання необхідної аграріям сировини. Складно спрогнозувати, які обсяги добрив та насіння для України спланують на 2023-й іноземні компанії і як завозитимуть — через порти чи наземним транспортом.
Вже цього сезону в центральному регіоні (і не тільки) суттєво відчувався дефіцит забезпечення сировиною для рослинництва, наступного року на українських аграріїв чекають набагато серйозніші випробування. Зокрема, не в останню чергу і через відсутність збуту вирощеного та ринкової ціни на збіжжя.
— Наразі той ринок зерна і те, що пропонують нам — 3800-4000 грн/т пшениці, не покриває навіть затрати на вирощування. Надіємося, що відкриються порти — тоді ціна буде зовсім інша, європейська — $200-300 за тонну. Нині бачимо, що не всі господарства зможуть вчасно розрахуватися, бо гідної ціни на вирощене немає, ґазди будуть відтягувати реалізацію, відповідно, і розрахунки. В цьому буде проблема. За багато років товариство «АгроРось» здобуло добре ім’я і увійшло до списку лідерів серед дистриб’юторів України. Хочеться втриматися на плаву і зберегти довіру як постачальників, так і агровиробників.
NB: У товаристві планують і надалі працювати із світовими брендами, що підтримують Україну і сподіваються, що міжнародні партнери й надалі залишаться з українськими аграріями.
Що посієш? Що пожнеш?
NB: Попри те, що весна видалася складною, в СТОВ «Агрофірма «АгроРось» зберегли і сівозміну і технологію догляду, хіба що проводили заміни в аналогічних препаратах, які вже були завезені.
Загалом цьогорічні поля поділили так: під кукурудзу відвели до 900 га, ріпак посіяли на 750 га, зернових було до 2 тис. га, соняшнику вистачило 400 га, а ще всього потроху: ячменю — 100, сої — 200, гороху — 300 гектарів.
— Зазвичай ріпак, кукурудзу, соняшник експортуємо, а от пшеницю та інші зернові продаємо на внутрішньому ринку. Якщо набереться збіжжя за два роки, то заключатимемо експортні контракти, щойно відновляться відвантаження з портів. Якщо колапс триватиме, восени відкоригуємо сівозміну, враховуючи технологічні та економічні чинники, — кажуть господарі. — Найперше, це стосуватиметься кукурудзи, урожай-2021 якої досі зберігається, — не маємо можливості відправити.
NB: Можливо, переглянуть та змінять схему внесення основних добрив — навіть для господарств із запасом міцності дається взнаки відсутність фосфорних і калійних та дорожнеча азотних, ціна на які росте через газову складову.
— Прогнозувати під час війни, — каже Петро Євич, — справа невдячна, але логіка підказує, що найближчим часом в Україні збільшать посіви озимих і ярих зернових — пшениці, ячменю та інших — затрат на них не дуже багацько — земля, в яку вносили добрива, ще рік може впоратися. Чимало господарств не матимуть коштів, щоб купити якісний посівний матеріал, затим закладатимуть у ґрунт власноруч вирощене насіння другої чи третьої репродукції, не даватимуть належного живлення — урожайність, відповідно, буде ще менша, ніж цього року. Кукурудзу сіятимуть дуже обережно: два роки накопичення урожаю навряд чи під силу господарям, хіба ситуація зміниться й українським виробникам вдасться її експортувати, звільнивши зерносховища.
У ТОВ «АгроРось» готують складські приміщення, щоб закласти новий урожай. Пшеницю засипатимуть у тонні біг-беги, кукурудзу — в 70-100-метрові рукави довготривалого зберігання. Хоча давали рослинам все необхідне, спека під час наливання колосу трохи зіпсувала урожайність: подекуди ріпаку недобирають по тонні з гектара, пшениці — до 2 тонн. Природа не скрізь сприяла хліборобам.
Надійна підтримка
Не дивлячись на труднощі, які доводиться переживати, ТОВ «АгроРось» надає велику допомогу Збройним Силам України і людям, які через агресію втратили житло. Хто багато і щиро робить, той зазвичай не рекламується. Для потреб ЗСУ ТОВ «АгроРось» виділено більше 5 млн. гривень. Напряму підтримують своїх працівників, які боронять державу — амуніцією, медикаментами; вимушених переселенців — житлом, продуктами харчування, товарами першої необхідності.
NB: Плекаючи ниву, співпереживаючи та дбаючи про людей, щоднини колектив ТОВ «АгроРось» робить крок до перемоги!
— Не опускаємо руки, продовжуємо працювати на повну. Незважаючи на проблеми й складну ситуацію в країні, стараємося не втратити жодного клієнта, підтримуємо один одного, допомагаємо знайти правильні рішення в нагальних питаннях. Бо наші партнери — то наш багаторічний скарб, — підсумовує Петро Євич. — Гордимося нашим сильним незламним українським народом, нашими воїнами-захисниками, які, не дивлячись на труднощі, твердо і впевнено стоять на передовій, боронять наші кордони й захищають всіх нас від навали нелюдської російської орди. Гордимося, що живемо в Україні й віримо в нашу перемогу!
Галина ШЕПЕЛЬ
