У вегетації пшениці озимої, як й інших зернових культур, можна виділити три основні критичні етапи, коли потреба в поживних речовинах (особливо мікроелементах) найбільша:

  • І – сходи (листкове підживлення забезпечує підготовку рослини до зимівлі);
  • ІІ – кущіння (активує морфологічні процеси);
  • ІІІ – вихід у трубку (якісно коригує процеси формування і розвитку зерна).

Тому пшеницю озиму підживлюють мікродобривами зазвичай восени у фазу 3-5 листків і навесні – наприкінці кущіння та у фазу другого вузла на стеблі.

Оптимальний строк застосування мікроелементів
у фазу кущіння у вигляді позакореневого підживлення
в дозі по 50 г/га д. р.

 

Читайте: Пшениця потребує балансу живлення

У розрізі мікроелементів

Манган активізує окисно-відновні процеси, сприяє підвищенню вмісту цукрів у рослинах пшениці озимої, тим самим забезпечує вищі морозо- і зимостійкість, значно впливає на врожай та його якість. Нестача мангану виявляється у вигляді блідо-жовтих смуг і коричневих плям на листках: рослини слабкі, пониклі, а поле – плямисте й неоднорідне. Причиною її прояву є високе значення рН (нейтральні і лужні), піщані й високогумусовані ґрунти. Для нормального розвитку пшениці озимої вміст мангану в рослинах у фазу кущіння має бути 50-150 мг/кг сухої речовини.

Мідь значно впливає на фотосинтез, формування генеративних органів, синтез лігніну в клітинних стінках, підвищує стійкість до хвороб, вилягання, посухо-, жаро- та зимостійкість рослин, сприяє ліпшому засвоєнню ними азоту. Найбільше міді рослини засвоюють у фази від кущіння до колосіння. За її нестачі верхівки молодих листків скручуються і засихають, однак старі листки залишаються зеленими. Рослини відстають у рості. Нестача міді виявляється на провапнованих і лужних ґрунтах, із великим умістом гумусу і за високої температури, підвищених доз внесення азотних добрив (понад 100 кг/га д. р.). Для нормального розвитку пшениці озимої вміст міді в ній має становити 4-15 мг/кг сухої речовини. Замість показника вмісту міді зручніше користуватися відношенням Cu:N, яке має бути > 1. При цьому вміст міді виражають у міліграмах, а азоту – у відсотках.

Бор сприяє синтезу хлорофілу, впливає на формування генеративних органів, розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів. Він майже не переміщується з нижньої частини рослин до точок росту, тобто повторно не використовується. Нестача бору в живленні рослин проявляється на провапнованих ґрунтах та після внесення високих доз азотних і калійних добрив.

Цинк бере участь у багатьох фізіологічних процесах, сприяє росту міжвузлів, підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість рослин, вміст білка в зерні, стійкість рослин до ураження хворобами. Його нестача у живленні рослин виявляється у вигляді блідо-жовтих смуг на листках паралельних листковим жилкам. Рослини набувають жовтого або оранжевого забарвлення в ранні фази онтогенезу, гальмуються в рості й розвитку. Особливу увагу на забезпеченість пшениці озимої цинком потрібно звертати за вирощування її на ґрунтах із високим умістом гумусу і фосфору, застосування високих доз азотних і фосфорних добрив, вапнування, низьких температур.

Григорій Господаренко,
доктор сільськогосподарських наук, професор
Уманський національний університет садівництва