Українське сільське господарство сьогодні працює в умовах, де горизонт планування звузився фактично до одного сезону. Війна, нестабільність ринків, дорожчання ресурсів і дефіцит кадрів накладаються на кліматичні зміни: регіони, які ще кілька років тому не мали критичних проблем із вологою, переживають посухи, а погода стає дедалі менш прогнозованою. Та саме за таких умов аграріям потрібно робити протилежне — мислити не одним сезоном, а десятиліттями вперед.
Саме на такому підході базується технологія Mzuri Pro-Til, яка вже понад десять років працює в Україні. У її основі — робота з ґрунтом і вологою, скорочення кількості операцій, раціональне використання ресурсів та стабільність виробництва.
Адже сьогодні питання вже не лише в тому, як отримати максимальну врожайність, а в тому, як отримувати стабільний результат із меншими витратами та залишатися прибутковим в умовах дедалі більшої кліматичної й економічної невизначеності.
Про те, чому «рік на рік уже не схожий», як за десять років змінилося ставлення українських аграріїв до технологій обробітку ґрунту, де сьогодні господарству шукати резерви для економії та чому стабільність стає важливішою за рекорди врожайності, говоримо з Олександром Ярошенком, керівником B.T.A Group, що є офіційним дилером MZURI в Україні.
— Ви працюєте з технологією Mzuri в Україні вже понад десять років. Як за цей час змінилися кліматичні ризики для агровиробництва?
— Ми починали у 2015 році, а з 2016-го вже системно працювали з Mzuri в Україні. Дефіцит вологи був проблемою і тоді, але сьогодні ми бачимо, що географія та характер кліматичних ризиків суттєво змінилися.
Якщо раніше нестача вологи асоціювалася насамперед із південними та східними регіонами, то сьогодні з нею дедалі частіше стикаються господарства і в тих областях, де ще кілька років тому ця проблема не була настільки гострою. Але найскладніше навіть не це. Рік на рік перестав бути схожим.
Подивіться на цей сезон. На сході, де кілька років поспіль були серйозні проблеми з вологою, цього року ситуація в окремих районах краща. Південь також показав не ті результати, яких багато хто очікував. Натомість на Черкащині, зокрема в районах Сміли та Шполи, ми бачимо серйозний дефіцит вологи. Навіть на заході господарства, які традиційно розраховували на високі врожаї зернових, цього року отримують помітно нижчі результати.
Тобто сьогодні проблема вже не лише в дефіциті вологи, а в непередбачуваності умов. Нерівномірний розподіл опадів, тривалі періоди без дощу, локальні зливи та високі температури безпосередньо впливають і на врожайність, і на собівартість виробництва.
Те, що ще десять років тому ми сприймали як аномальний сезон, сьогодні дедалі частіше стає частиною нової реальності землеробства.
Перший дослід: «Керівник сказав, що гіршого висіву за 30 років не бачив»
— Як Ви свого часу прийшли саме до Mzuri? Що стало переломним моментом?
— Ми багато експериментували з обробітком ґрунту на Харківщині. На одному полі застосовували оранку, глибоке дискування, менш інтенсивний обробіток. Культура одна, насіння, добрива, система живлення однакові — а рослина розвивалася по-різному. Це й змусило нас замислитися: що саме ми робимо з ґрунтом і наскільки спосіб його обробітку впливає на кінцевий результат?
У 2015 році на виставці ми побачили Mzuri. Почали детально вивчати машину, їздити в господарства, де ця технологія вже працювала, дивитися на поля та результати. І дедалі чіткіше розуміли, що один із ключових ресурсів, який ми повинні навчитися зберігати, — волога.
Тоді й прийшло розуміння: нам потрібен не просто ще один агрегат, а інший підхід до роботи з ґрунтом.
У 2016 році ми завезли перші дві машини на Харківщину. Рік був дуже посушливим. Після висіву керівник одного з господарств подивився на поле і сказав мені: «Олександре, чесно скажу: гіршого висіву за 30 років я не бачив».
І я його розумів. Візуально поле після Mzuri справді мало незвичний вигляд для людини, яка десятиліттями працювала за традиційною технологією.
Але минуло два тижні — і ми побачили сходи. Дощу не було, а сходи були. На полі поруч, засіяному за традиційною технологією, сходів на той момент ще не було. Пізніше прийшли дощі, й там пшениця також зійшла. Але рослини, посіяні Mzuri, на той момент уже мали перевагу в часі та розвитку.
На жнивах різниця становила близько 1 т/га на користь поля, посіяного за технологією Pro-Til.
Для нас це був дуже важливий момент. Ми побачили не просто незвичний спосіб висіву, а й те, як інший підхід до роботи з ґрунтом і вологою може впливати на розвиток культури та кінцевий результат. І протягом наступних років, спостерігаючи за полями в різних регіонах України, ми неодноразово бачили одну й ту саму закономірність: у складних умовах здатність технології раціонально працювати з доступною вологою стає особливо важливою.
— Ви часто кажете, що Mzuri — це не просто техніка, а система. Що саме маєте на увазі?
— Тому що Pro-Til змінює не одну операцію, а сам підхід до роботи з ґрунтом, вологою та живленням рослини.
Ми не обробляємо всю площу поля. Працюємо лише з посівною смугою: розпушуємо її, локально вносимо добрива на глибину обробітку та формуємо умови для розвитку кореневої системи. Водночас міжряддя залишаються необробленими, а пожнивні рештки — на поверхні ґрунту.
Завдяки цьому ми менше втручаємося в структуру ґрунту, скорочуємо кількість механічних операцій, створюємо умови для накопичення вологи та знижуємо її непродуктивні втрати.
І це принципова різниця. Ми не просто замінюємо одну сівалку іншою — ми змінюємо всю логіку підготовки поля та сівби. Тому Mzuri для мене — це не окремий агрегат. Це система, де ґрунт, волога, живлення і висів розглядають як єдиний процес.
— Наскільки українські аграрії сьогодні готові до такої зміни підходів?
— Значно більше, ніж десять років тому. Коли ми тільки починали працювати з Mzuri в Україні, доводилося багато пояснювати, навіщо взагалі відходити від звичної технології, якщо вона десятиліттями працювала.
Сьогодні ситуація змінилася. Клімат стає менш прогнозованим, дорожчають ресурси, не вистачає людей, скорочуються оптимальні строки для виконання польових робіт. І все це змушує аграрія по-іншому дивитися на ефективність кожної операції.
Тому господарства вже значно відкритіші до технологій, які дають змогу менше втручатися в ґрунт, скорочувати кількість проходів, зберігати вологу та раціональніше використовувати ресурси.
І якщо десять років тому найчастіше запитували: «Навіщо нам щось змінювати?», то сьогодні дедалі частіше запитують: «Як правильно перейти на іншу технологію?». Для мене це і є головна зміна в мисленні аграрія.
«Не 2 т/га цього року і 4 т/га наступного. Фермеру потрібна стабільність»
— Чи можна вже сказати, що традиційні технології обробітку в нових кліматичних умовах перестають працювати?
— Я б не говорив так категорично. Вони працюють і будуть працювати. Питання в іншому — скільки ресурсів сьогодні потребує така система і наскільки стабільний результат вона може забезпечити в умовах дедалі менш прогнозованої погоди.
Кожен додатковий прохід — це пальне, мотогодини, люди і час. А інтенсивний обробіток ґрунту — це ще й додатковий ризик втрати вологи.
Тому сьогодні потрібно оцінювати не окрему операцію, а всю технологію вирощування культури та її економіку на гектар. Бо ціна кожного ресурсу сьогодні зовсім інша, ніж десять років тому.
— Де тоді сьогодні головна економічна перевага таких технологій?
— Десять років тому ми говорили аграріям: одна людина за один прохід може виконати одразу кілька операцій. А нам відповідали: «У нас механізаторів багато, треба ще придумати їм роботу».
Сьогодні ситуація зовсім інша. У багатьох господарствах людей не вистачає, техніка дорожчає, пальне дорожчає, а строки виконання польових робіт стають дедалі жорсткішими.
І тут важливо розуміти: ресурс — це не тільки дизпаливо. Це люди, техніка, мотогодини, добрива і час.
На світову ціну зерна, вартість логістики чи погоду фермер практично не може вплинути. Але він може впливати на власну собівартість виробництва: скільки разів техніка виходить у поле, скільки пального витрачається, скільки машин і людей залучено та скільки часу потрібно для виконання робіт. І саме тому для мене сьогодні одне з ключових слів — стабільність.
Фермеру потрібен не рекорд за будь-яку ціну. Йому потрібен прогнозований результат, контрольована собівартість і стабільна економіка господарства.
— Які результати цього року бачите у своїх клієнтів?
— Географія дуже різна, і саме це для нас показово. Цей сезон цікавий тим, що ми можемо оцінювати роботу технології в абсолютно різних ґрунтово-кліматичних умовах — від центральних і західних областей до півдня та сходу України. І практично в кожному регіоні вже є свої результати.
Якщо пройтися по регіонах, то маємо такі показники:
- на Кіровоградщині — 4,8 т/га ріпаку;
- на Вінниччині — 4,7 т/га ріпаку;
- на Дніпропетровщині — 4,4 т/га;
- на Київщині — 4,2 т/га.
Але для мене важливі навіть не окремі високі цифри. Один рекордний урожай ще нічого не доводить. Показовим є те, коли господарство працює за технологією кілька сезонів і отримує прогнозований результат у різних погодних умовах.
Саме тому ми дивимося не на один урожайний рік, а на стабільність технології в часі.
— Ви сказали, що Mzuri потребує правильного підходу. Що відбувається після продажу машини?
— Для нас передавання машини клієнту — це не завершення роботи, а фактично початок впровадження технології в господарстві. Адже Pro-Til — це не лише агрегат. Результат залежить від того, наскільки правильно вся команда розуміє принципи технології та вміє застосовувати їх у конкретних умовах. Саме тому ми багато уваги приділяємо навчанню. Причому навчаємо не лише операторів, а й агрономів, тому що в них абсолютно різні завдання.
Оператор повинен добре знати машину: калібрування, налаштування норми висіву, глибини обробітку та сівби, робочої швидкості, а також розуміти, як коригувати налаштування залежно від вологості, типу та стану ґрунту.
Агроном повинен бачити технологію значно ширше. Його завдання — не просто проконтролювати якість посіву. Він має розуміти, як працює вся система Pro-Til протягом сезону.
Насправді технологія починається ще до того, як Mzuri заходить у поле — зі збирання попередника. Важливо, якої висоти залишили стерню, наскільки рівномірно комбайн подрібнив і розподілив солому, у якому стані поле входить у наступний технологічний цикл. Далі — строки сівби, живлення, захист рослин, контроль шкідників, робота з пожнивними рештками та оцінка розвитку культури.
Тому для агрономів ми окремо пояснюємо не лише, як сіяти Mzuri, а й як управляти полем у системі Pro-Til.
Для цього ми проводимо навчання, маємо навчальний клас у НУБіП, де можемо одночасно працювати з групою близько 45 осіб. Поєднуємо теорію з практикою, тому що людина повинна не просто почути принципи технології, а зрозуміти, як застосовувати їх у своєму господарстві.
35–45 л економії тільки пального на гектарі
— А якщо перевести переваги технології безпосередньо в цифри?
— Найпростіше це показати на прикладі ріпаку, тому що між збиранням попередника та сівбою дуже короткий проміжок часу.
За традиційної технології підготовка поля під ріпак може включати шість і більше окремих операцій: основний і передпосівний обробіток ґрунту, внесення добрив, сівбу, прикочування та інші технологічні проходи. Якщо скласти витрати пального на весь цей комплекс робіт, у наших розрахунках отримуємо від 45 л/га до 60 л/га.
За технологією Pro-Til кілька операцій об’єднуються в одному проході. Mzuri одночасно розпушує посівну смугу, локально вносить добрива, висіває насіння та прикочує рядок. Залежно від ґрунту, глибини обробітку, трактора та умов поля витрата пального під час такого висіву становить орієнтовно до 16 л/га.
Тобто різниця може становити від 30 до 40 л дизельного пального на кожному гектарі. Але пальне — лише частина економіки.
Кожен виключений прохід — це ще й мотогодини трактора, амортизація ґрунтообробної техніки, оплата праці та час. У традиційній системі для виконання всього комплексу робіт можуть бути залучені кілька тракторів, агрегатів і 8–10 працівників. У системі Pro-Til значну частину цих операцій виконує один агрегат, а для організації безперервної роботи достатньо двох операторів та своєчасного забезпечення насінням і добривами. Особливо важливий цей чинник під час сівби ріпаку.
Крім того, є й потенціал для оптимізації норми висіву. У практиці господарств із Mzuri для ріпаку ми працюємо орієнтовно з 300–400 тис. насінин/га залежно від гібрида, строку сівби, польової схожості та запланованої густоти рослин. Тобто тут також потрібно рахувати не просто кількість насіння, а вартість формування оптимального продуктивного посіву на гектарі.
Тому, коли ми говоримо про економіку Mzuri, неправильно порівнювати вартість однієї сівалки з вартістю іншої. Потрібно порівнювати дві технології повністю: пальне + мотогодини + амортизація + техніка + люди + насіння + добрива + час = реальна собівартість гектара.
— А як щодо добрив? Наскільки ефективніше їх використання з технологією Mzuri?
— Тут важливий сам принцип внесення. У традиційній системі добрива часто розподіляють по всій поверхні поля. У Pro-Til ми вносимо їх локально — безпосередньо в оброблену смугу, в зону майбутнього розвитку кореневої системи.
Причому добриво розміщується не просто біля насінини. Під час розпушування смуги ми можемо закладати його по глибині обробітку ґрунту, формуючи доступну для кореневої системи зону живлення.
Це змінює саму логіку роботи з добривами: наше завдання — не рівномірно розподілити певну кількість кілограмів по всьому гектару, а розмістити поживні елементи саме там, де рослина зможе ними скористатися.
Тому в окремих господарствах після аналізу ґрунту, культури, запланованої врожайності та системи живлення ми бачимо можливість оптимізувати норми внесення без погіршення результату. Але тут немає універсальної цифри для всіх: рішення щодо внесення добрив агроном має ухвалювати окремо для кожного поля.
— За оцінками, загальна економія може сягати 200 євро/га. З чого вона складається?
— Так, у певних технологічних картах сукупна різниця у витратах може сягати до 200 євро/га, але важливо правильно розуміти цю цифру. Це не означає, що кожне господарство автоматично заощадить 200 євро на кожному гектарі.
Ми рахуємо всю технологію вирощування. Наприклад, лише на пальному, як ми вже говорили, різниця може становити від 45 до 60 л/га. Далі додаємо скорочення кількості проходів і, відповідно, мотогодин, амортизації тракторів та ґрунтообробних агрегатів, витрат на оплату праці.
Окремо рахуємо можливу оптимізацію насіння та системи живлення, а також те, скільки техніки й людей господарству потрібно для виконання всього комплексу робіт.
Тому для одного господарства економія може бути меншою, для іншого — наближатися до 200 євро/га. Усе залежить від того, з якою технологією ми порівнюємо Pro-Til і які операції Mzuri дає змогу виключити або поєднати.
Саме тому перед продажем машини правильніше не називати клієнту абстрактну цифру економії, а взяти його фактичну технологічну карту і порахувати собівартість одного гектара до та після переходу на Pro-Til.
При цьому важлива не лише кількість гектарів за добу. За один прохід Pro-Til одночасно виконує кілька технологічних операцій, тому продуктивність правильніше оцінювати не лише за швидкістю сівби, а й за кількістю операцій, які господарству вже не потрібно виконувати окремо.
— Яка мінімальна потужність трактора потрібна для роботи?
— Потреба в потужності залежить від робочої ширини агрегату, типу й стану ґрунту, глибини обробітку та культури.
Найбільше навантаження отримуємо під час глибокого обробітку. Наприклад, під ріпак можемо працювати на глибину 25 см і більше. Тому для триметрової машини на важких ґрунтах орієнтуємося на потужність від 200 к. с., для чотириметрової — від 300 к. с., для 6-метрової — від 400 к. с.
Але важливо розуміти, що потужність трактора не можна підбирати лише за шириною сівалки. Один і той самий агрегат у різних ґрунтових умовах створюватиме абсолютно різне тягове навантаження.
Ми це добре бачимо на практиці: на важких ґрунтах Черкащини трактор може працювати майже на межі навантаження, натомість на легких піщаних ґрунтах Житомирщини запас потужності буде значно більшим.
Тому перед підбором Mzuri ми завжди дивимося не лише на площу господарства і наявний трактор, а й на ґрунти, культури, заплановану глибину роботи та умови, в яких агрегат фактично працюватиме.
— Тобто технологія доступна не лише великим агрохолдингам?
— Абсолютно. І розмір земельного банку тут не є визначальним. У нас є дуже ефективні клієнти з площею близько 500 га. В одному з таких господарств фактично працюють троє — власник, його брат і батько. Вони самостійно проводять посівну, а після її завершення ще встигають надавати послуги іншим господарствам на площі понад 1 тис. гектарів.
Для невеликих і середніх господарств це особливо показово. Коли у вас обмежена кількість людей і техніки, можливість одним агрегатом за один прохід виконати кілька технологічних операцій безпосередньо впливає і на строки робіт, і на собівартість гектара.
У нас є клієнти з 1–2 тис. гектарів, є великі агрокомпанії та холдинги. І в кожному випадку логіка впровадження буде різною. Невелике господарство може використовувати одну машину практично для всієї посівної, а велика компанія — поступово переводити на Pro-Til окремі господарства або кластери, оцінювати результат і масштабувати технологію.
При цьому одна машина не прив’язана до однієї культури. Наприклад, дві шестиметрові Mzuri протягом сезону можуть послідовно працювати на ріпаку, пшениці, сої та інших культурах. Тобто важливо рахувати не лише площу господарства, а й те, скільки гектарів і технологічних операцій агрегат здатен закрити протягом усього сезону.
Тому питання, на мій погляд, має звучати не «чи достатньо велике моє господарство для Mzuri?», а «скільки операцій можна об’єднати та скільки техніки, людей і часу я можу заощадити за допомогою однієї технології?».
— А де сьогодні найбільший попит на Mzuri в Україні?
— Я б уже не прив’язував інтерес до Mzuri з якимось одним регіоном. Ще кілька років тому технологіями збереження вологи найбільше цікавилися господарства півдня та сходу України. Сьогодні ситуація змінилася.
Ми бачимо зростання інтересу і в центральних, і в західних областях, тому що дефіцит вологи та нестабільність опадів перестали бути проблемою лише традиційно посушливих регіонів.
При цьому Pro-Til працює в різних ґрунтових умовах — від чорноземів Степу та Лісостепу до легших ґрунтів Полісся. Змінюються налаштування, глибина роботи, підхід до технології, але сам принцип — мінімально втручатися в ґрунт, працювати з вологою та скорочувати кількість операцій — сьогодні актуальний практично для всієї України.
— А як щодо фінансування? Для господарства на 500–1000 га придбання такої техніки все одно є значною інвестицією.
— Безумовно. Тому ми намагаємося дивитися не лише на ціну машини, а й на вартість її володіння та економіку технології на гектар. Ми працюємо з банками та лізинговими компаніями, допомагаємо господарствам підібрати фінансовий інструмент. Цього року, наприклад, один із наших клієнтів отримав фінансування на п’ять років під 1% річних у гривні.
Звичайно, умови залежать від самого господарства — його фінансової звітності, кредитної історії та вимог конкретної фінансової установи. Але тут цікаво подивитися на іншу математику. Якщо господарство обробляє 1000 га, і лише різниця у витратах пального між традиційним комплексом операцій та Pro-Til становить близько 30–40 л/га, це вже до 3 млн гривень економії за одну посівну кампанію.
А пальне — лише одна стаття. Далі додаємо мотогодини, амортизацію техніки, кількість залучених тракторів і агрегатів, оплату праці, можливу оптимізацію насіння та добрив.
Коли господарство починає рахувати не ціну сівалки, а вартість усієї технології на 1000 га, сприйняття інвестиції змінюється.
«Не дивіться лише на рекламу — їдьте в господарства»
— Як фермеру серед величезної кількості технологій і техніки зрозуміти, що справді працює?
— Я завжди раджу одне: не орієнтуйтеся лише на рекламу — їдьте в господарства. Причому дивіться на різні підприємства: маленькі, середні, великі. На ті, які ефективно працюють в Україні вже не один рік.
Розмовляйте з власниками, агрономами, механізаторами. Запитуйте не лише про врожайність, а й про собівартість, кількість техніки та людей, витрати пального, організацію робіт і стабільність результату в різні роки. Саме там найкраще видно, чи справді технологія працює.
Пам’ятаю один показовий випадок. Ми приїхали в господарство: власник будує елеватор, корівники, постійно інвестує в розвиток. Люди, які були з нами, дивилися на все це і припустили, що підприємство обробляє 15–20 тис. гектарів. Запитали власника — виявилося, лише 1,9 тис. гектарів. Просто господарство настільки ефективно організувало виробництво, що може собі дозволити інвестувати й розвиватися.
— Ви багато говорите про зміни мислення фермерів та цифровізацію. Куди зараз рухається технологія Mzuri?
— Ми рухаємося до того, щоб агроном і керівник господарства отримували значно більше даних безпосередньо з поля: могли контролювати умови роботи машини, параметри сівби, глибину обробітку та висіву, внесення добрив і бачити детальну карту виконаних робіт.
Наступне покоління машин дасть можливість значно точніше контролювати ці процеси та накопичувати дані про те, як фактично був посіяний кожен гектар. І це важливо не лише з погляду точності землеробства. Сьогодні в агросекторі дедалі гострішим стає дефіцит кваліфікованих кадрів, а результат у полі все ще значною мірою залежить від досвіду конкретного оператора.
Зараз, якщо ми приїжджаємо на поле і бачимо проблему, досвідчений спеціаліст часто може визначити її причину. Але не завжди можна точно встановити, що відбувалося з машиною в конкретній точці поля в момент сівби. Цифровізація це змінює. Дані дають змогу бачити, де, коли і з якими параметрами працювала машина, швидше знаходити причину відхилень і розуміти, що потрібно скоригувати.
Тобто ми рухаємося від ситуації, коли багато залежить від суб’єктивної оцінки людини, до керованої технології, де рішення підтверджуються даними. І, на мою думку, саме за цим майбутнє: агрономія, механіка та цифрові дані повинні працювати як одна система.
«Треба мислити вже на десятиліття вперед»
— Українському агросектору доведеться дедалі більше враховувати екологічні вимоги ЄС. Наскільки технологія Mzuri відповідає такому переходу?
— Коли почали активно говорити про Green Deal, я навіть жартував, що цю програму, мабуть, писали з Mzuri. Адже багато принципів, про які сьогодні говорять у контексті сталого землеробства, закладені в самій логіці Pro-Til: менша кількість проходів техніки, мінімізація механічного втручання в ґрунт, збереження пожнивних решток, локальне внесення добрив та раціональніше використання ресурсів.
Якщо ми скорочуємо кількість технологічних операцій і споживання дизельного пального на гектар, відповідно зменшуємо й пов’язані з ним викиди CO₂. Якщо не обробляємо всю поверхню поля, залишаємо пожнивні рештки та необроблені міжряддя — зменшуємо механічний вплив на ґрунт і створюємо умови для його захисту від ерозійних процесів.
І я думаю, що для українських аграріїв це питання поступово буде переходити з категорії «екології» в категорію «економіки та доступу до ринків». Особливо для господарств, які працюють або планують працювати з європейським ринком.
Окремий перспективний напрям — вуглецеве землеробство. Mzuri також вивчає можливості інтеграції технології в такі програми. Але тут важливо не створювати ілюзію, що сам факт придбання сівалки автоматично дає фермеру право на отримання вуглецевих кредитів.
Для цього потрібна система обліку, підтвердження практик, вимірювання результатів та відповідна методологія. Але технології, які дають змогу зменшувати інтенсивність обробітку ґрунту, кількість проходів і споживання ресурсів, можуть стати одним з елементів такої системи.
— У чому принципова відмінність Pro-Til від інших технологій, зокрема Strip-Till?
— Pro-Til базується на принципі смугового обробітку, але його особливість полягає в тому, як формується сама посівна смуга і які операції виконуються в ній за один прохід.
Ми працюємо лише у вузькій смузі завширшки близько 12 см, де відбувається глибоке розпушування та перемішування ґрунту. Одночасно мінеральні добрива вносять локально в оброблену смугу, а насіння розміщують на необхідній глибині в підготовленому ґрунті.
Так за один прохід ми не просто створюємо смугу і висіваємо насіння. Ми одночасно формуємо зону для розвитку кореневої системи, розміщуємо в ній живлення, висіваємо насіння та прикочуємо рядок, створюючи умови для стартового розвитку рослини.
При цьому ми обробляємо лише приблизно третину площі поля — саме там, де буде розвиватися культура. Близько двох третин поверхні залишається необробленою, а пожнивні рештки зберігаються в міжряддях. Вони захищають поверхню ґрунту, допомагають зменшувати непродуктивні втрати вологи та ризики ерозійних процесів.
І це дуже важливий принцип Pro-Til: ми інтенсивно працюємо там, де це потрібно рослині, й мінімально втручаємося там, де обробіток не потрібен.
Якщо порівнювати Pro-Til з іншими варіантами смугового обробітку, то його ключова особливість саме в комплексності технологічного процесу. В одному проході ми поєднуємо глибокий смуговий обробіток ґрунту, локальне внесення добрив, формування посівного ложа, точне розміщення насіння та прикочування.
Тому Pro-Til для нас — це не просто спосіб обробітку ґрунту чи окрема операція Strip-Till. Це цілісна система роботи з посівною смугою — від підготовки кореневої зони та живлення до розміщення насіння за максимального збереження необробленої частини поля.
— Які технології, на вашу думку, переважатимуть у найближчі 10 років?
— Я думаю, переважатимуть технології, які дають змогу отримувати більше результату з меншої кількості ресурсів. Це мінімальний і смуговий обробіток ґрунту, точне землеробство, автоматизація, цифровий контроль та рішення для ефективнішого використання вологи й поживних речовин.
Ми вже бачимо цей перехід. Землі більше не стає. Води більше не стає. Кваліфікованих людей у сільському господарстві теж не стає більше. А вартість техніки, пального, добрив та інших ресурсів зростає.
Тому завдання майбутнього — отримувати максимум ефективності з кожного проходу техніки, кожного літра пального, кожного кілограма добрив і кожної людиногодини.
Але найважливіше — змінити горизонт планування. Ми звикли думати: що посіємо цього року і що зберемо наступного. А сьогодні потрібно думати про те, в якому стані ми залишимо цей ґрунт через 10, 20 чи 30 років і чи зможе наступне покоління так само ефективно на ньому працювати.
Саме тому я кажу: сьогодні аграрію потрібно мислити вже не одним сезоном, а десятиліттями вперед.
— Чому аграрію варто звернути увагу на Mzuri вже сьогодні?
— Ця технологія одночасно відповідає на кілька ключових викликів сучасного агровиробництва: допомагає зберігати вологу, скорочувати кількість технологічних операцій і витрат ресурсів та робити результат господарства більш стабільним.
І саме стабільність сьогодні виходить на перший план. Господарству потрібен не максимальний урожай за будь-яку ціну, а прогнозований результат із контрольованою собівартістю. Потрібно розуміти, скільки коштує кожен гектар і що можна змінити в технології, щоб цей гектар залишався прибутковим навіть у складний сезон.
Майбутнє не потрібно чекати — воно вже настало. І виграватимуть ті господарства, які швидше це зрозуміють і навчаться адаптувати свою виробничу систему. Ми понад десять років говоримо: «Думай інакше». Колись це було нашим баченням того, яким стане землеробство. Сьогодні це вже необхідність.Р
Фермеру справді потрібно думати інакше, щоб і через десять, і через двадцять років залишатися ефективним та отримувати результат.
Записала Тетяна ТИМОШЕНКО
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
