Сорт — один з основних факторів, який гарантовано сприяє збільшенню валових зборів сільськогосподарської продукції та покращанню її якості. Тільки завдяки правильно підібраного сорту в умовах незмінних інших чинників продуктивності рослин (удобрення, агротехніка, захист від хвороб і шкідників тощо) можна отримати приріст урожайності 25-30 і більше відсотків.
Кращі нові сорти — економічно вигідний фактор кількісного та якісного розширення виробництва харчових продуктів, кормів і сировини для переробної промисловості. Своєчасні сортооновлення та сортозаміна суттєво впливають на одержання додаткового врожаю та підвищення його якості.
NB: Сортозміна — заміна на основі результатів державного сортовипробування старих сортів новими, більш врожайними або кращими за якістю продукції.
Сортооновлення — планова заміна насіння, у якого погіршилися сортові й біологічні якості, кращим насінням того ж сорту.
Проте максимальної продуктивності новий чи оновлений сорт дозволяє досягти тільки завдяки використанню високоякісного насіння, в якому закладено потужні властивості та граничні можливості реалізації сортових, природних та економічних ресурсів у виробництві рослинницької продукції. Заміна сортів та оновлення насіння на кращі зразки високопродуктивного посівного матеріалу сприяє інтенсифікації вирощування сільськогосподарських культур та отриманню на третину і більше вищих врожаїв.
Законодавче регулювання насінництва
NB: Насінництво сільськогосподарських культур в Україні регламентують: Закон України “Про насіння і садивний матеріал”, державні стандарти “Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови” (ДСТУ 2240–93) та “Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості” (ДСТУ 4138–2002).
Згідно з Законом України “Про насіння та садивний матеріал”, дозволено ринковий обіг насіння і садивного матеріалу тільки сортів, занесених до Державного реєстру сортів рослин України. Тому державна реєстрація сорту є основним шляхом формування національних сортових ресурсів, основою сучасного насінництва і гарантом майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту.
До питання сортової чистоти
Впродовж часу перебування сорту в Державному реєстрі автор або підтримувач сорту забезпечує ідентичність усіх його ознак, зафіксованих під час його реєстрації. Однак, трапляється, що сорти погіршуються, їх сортова чистота знижується.
Причин чимало, зокрема — механічне засмічення або розщеплення за певними ознаками. На стабільність сортових ознак сорту негативний вплив мають також як ендогенні фактори, приміром, природна гібридизація, мутація, дрейф генів, ураженість вірусними хворобами, так і екзогенні — реакція сорту на умови конкретної зони вирощування (родючість ґрунту, температурний режим, тривалість світлового дня та ін.).
NB: Якщо сорт не має комплексу генів, які забезпечують адаптивність до умов іншої зони, то його сортові показники, особливо продуктивність, зменшуються. Тому важливо для вирощування в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах регіону підбирати сорти певного екотипу.
Висока пластичність сортів степового екотипу до підвищених температур та браку вологи під час вирощування пов’язана з великою активністю у накопиченні біомаси у перший період проходження кожної фенофази. У сортів поліського екотипу, які пристосовані до умов достатнього зволоження і помірних температур, максимум ростової активності припадає на останній період проходження кожної фенофази. А у сортів лісостепового екотипу, пластичних щодо умов нестійкого зволоження і різких коливань температури, пік ростової активності спостерігається у середині фенофази.
Чому важливо враховувати ступінь інтенсивності сортів
У виборі сорту для вирощування на різних агрофонах необхідно урахувати ступінь інтенсивності сортів. Для екстенсивних сортів характерна висока стійкість до факторів кожної зони: на Півдні України вони не піддаються запалу зерна, а на Заході України досить стійкі до проростання зерна в умовах високої вологості. Високоінтенсивні сорти завдяки здатності активно нарощувати біомасу на основних етапах росту і розвитку мають високий потенціал урожайності за вирощування тільки за інтенсивними технологіями. Погіршення умов вирощування сортів степового екотипу призводить до прискорення проходження фенофази, сорти поліського екотипу затримують ріст і розвиток, тоді як сорти лісостепового екотипу слабо реагують на ці зміни.
За різних вимог виробників агропромислового комплексу сучасні сорти мають витримувати, з одного боку, достатньо високий рівень технологічного забезпечення, більш ефективно використовувати добрива, засоби захисту рослин та ін., а, з іншого боку, певна частка сортів повинна бути невимогливою до низьких агрофонів, обходитися меншими матеріальними затратами на вирощуванні. За першими характеристиками — це інтенсивні, універсальні сорти, за другими — сорти напівінтенсивні.
Показники якості насіння
У технологіях вирощування сільськогосподарських культур виключно важливе значення має якість насіння. Високоякісне насіння — запорука отримання високого врожаю. Висіваючи таке насіння, по-перше, аграрій досягає максимально можливої продуктивності рослин; по-друге — зростають економічні показники від застосування добрив, засобів захисту рослин, механічного догляду за посівами. Доведено, що внаслідок використання для сівби якісного насіння врожай може підвищуватися на 20–30%. Погіршення якості насіннєвого матеріалу призводить до суттєвого зрідження посівів та зниження врожайності сільськогосподарських культур.
NB: Термін “якість” — це інтегральна ознака, яка оцінюється комплексом різних обов’язкових і додаткових показників. До групи обов’язкових належать ті показники, що встановлені Державним стандартом України ДСТУ 2240–93 на насіння сільськогосподарських культур. З практичної точки зору, якість визначається згідно з системою сертифікації терміном “кондиційність”, тобто якісним вважається насіння, сортові та посівні властивості якого відповідають нормам чинного стандарту. Це сортова чистота (типовість, рівень гібридності), фізична чистота (вміст насіння основної культури), схожість, вологість, ураженість хворобами й пошкодження шкідниками.
Схожість — основний показник якості насіння, який всебічно характеризує його посівну придатність. Рівень схожості, встановлений стандартом, — це забезпечення нормального проростання насіння в польових умовах, формування потрібної густоти рослин та їх врожайності. Внаслідок підвищення польової схожості на 1% врожайність може збільшуватись на 1–2%. Приріст врожаю, який пов’язаний зі схожістю, забезпечується не тільки кількісно — шляхом оптимальної густоти рослин, але і якісно — завдяки поліпшенню їх фізіолого-біологічного стану, особливо на початкових стадіях росту та розвитку.
До значної мінливості якості насіння призводять різні чинники: умови формування та дозрівання врожаю, терміни його збирання, післязбиральна обробка зерна. Тому різноякісність може бути як біологічного, так і технологічного походження.
За твердженням ряду науковців біологічна різноякісність виникає внаслідок взаємодії системи, як “рослина – насіння – навколишнє середовище”, тому і розрізняють генетичну, матрикальну й екологічну різноякісність.
Генетична різноякісність — це сортові особливості певного генотипу, за рахунок чого він відрізняється від інших форм в однакових умовах вирощування; матрикальна — визначається місцем розташування насіння на материнській рослині; екологічна — наслідок впливу факторів навколишнього середовища.
Технологічна різноякісність, означає активне формування якості за допомогою антропогенних чинників. До них належать: агротехнічні умови вирощування насіння, способи й режими його збирання, обробки та зберігання. Завдяки цим чинникам можна впливати на якість насіння навіть більшою мірою, ніж біологічними факторами.
На що необхідно звертати увагу, обрати насіння чи садивний матеріал, як засвідчити якість вирощеного насіння/садивного матеріалу, сертифікувати його? На цю тему дуже важливо завжди мати під рукою конкретну інформацію. Для вашої зручності у наступних публікаціях GrowHow на тему насінництва ми розтлумачимо основну термінологію у галузі, а також складемо путівник сертифікації сортових та посівних (садивних) якостей насіння і садивного матеріалу для продажу як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Віталій ІЩЕНКО, заступник директора з наукової роботи, завідувач лабораторії селекції зернових і технічних культур ІСГС НААН, д. с.-г. н.; експерт-дорадник з питань рослинництва;
Галина КОЗЕЛЕЦЬ, завідувач лабораторії науково-інноваційного впровадження, первинного та елітного насінництва ІСГС НААН, к. с.-г. н.; експерт-дорадник з питань рослинництва;
Олег ГАЙДЕНКО, учений секретар, завідувач науково-технологічного відділу маркетингу та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с., дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал–Telegram
