Україна перебуває на етапі трансформації агросектору у відповідь на кліматичні зміни та вимоги євроінтеграції щодо кліматичної нейтральності. Якою має бути кліматична політика держави у сільському господарстві, щоб вона була не лише екологічно вмотивованою, а й економічно життєздатною — обговорювали учасники дискусії “AgriFuture UA: Кліматична нейтральність в агросекторі — як розпочати трансформацію вже сьогодні”, передає ВАР.
Під час виступу Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, акцентував на реальних викликах, з якими стикаються українські фермери:
— Потрібно чесно говорити про адаптацію агросектору до змін клімату. Виробники вже змушені змінювати підходи: кліматичні зони змістилися на північ на 200 км, і там, де колись працювали осушувальні системи, сьогодні треба накопичувати вологу. Технології Strip-Till і No-Till аграрії впроваджують не задля екології, а щоб хоч якось утримати вологу в ґрунті, — зазначив Соколов.
Проте, за його словами, цього недостатньо. Кліматична політика має бути збалансованою та враховувати не лише екологічні, а й продовольчі виклики:
— Ми повинні думати не лише про зміну клімату, а й про те, де взяти продукти харчування. Якщо через обмеження агровиробництва ми втратимо можливість годувати світ, це стане глобальною проблемою, що може виявитись серйознішою за саму кліматичну кризу.
Соколов наголосив: без реальних інструментів підтримки, що дозволяють аграріям зберігати рентабельність, кліматичні ініціативи залишаться на рівні гасел.
— Фермер не підтримає жодну політику, яка не приносить користі його господарству. У нього інші виклики — кредити, пайовики, війна. Якщо хочемо результату — покажіть, як технології допоможуть підвищити врожайність і прибутковість.
Також експерт застеріг від механічного копіювання європейських практик:
— Часто наводять приклад ЄС, де аграріям платять за екопослуги. Але мало хто аналізує, чи справедливі ці компенсації. За нашими оцінками, більшість європейських фермерів із радістю відмовилися б від такої “угоди”, адже втрати часто перевищують виплати. Наш досвід показує, що іноді вигідніше взагалі не мати доступу до європейського ринку, ніж брати участь у таких програмах.
Висновок Соколова чіткий:
— Якщо держава накладає екологічні обмеження на агровиробництво — вона має забезпечити справедливу компенсацію. В іншому разі це перетворюється на “економічне кріпацтво”, коли аграрій змушений “відпрацьовувати” за всіх — без ресурсів, без підтримки, і без вибору.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
