Підраховано, що для переробки однієї тонни соломи бактеріям, які беруть участь у процесі мінералізації, потрібно до 8 кг азоту. Якщо бракує азоту, органічна речовина довше залишиться в ґрунті не переробленою. 

Мінералізація гумусу тісно пов’язана із вмістом та наявністю мінерального азоту в ґрунті. Він працює найшвидше при 20 градусах Цельсія, коли випаровування збільшується, ППВ (ємність води в польових умовах) 50-70%, pH близько 7,0, а співвідношення свіжої органічної речовини С:N менше 30:1.

Для прискорення мінералізації рекомендується використовувати азотні добрива безпосередньо на соломі. Доза азоту залежить від ґрунтових умов та хімічного складу соломи, особливо співвідношення C:N. Якщо не вноситься азот, органічна речовина тривалий час залишатиметься в ґрунті, тому удобрюйте солому азотом у кількості 5-10 кг N/т приораної соломи.

Введення більшої дози азоту не призведе до збільшення вмісту гумусу в ґрунті. Підживленя малими дозами азоту прискорює процеси деградації, стимулюючи інтенсивність вільного азоту. У процесі розкладання більша частина речовини завжди мінералізується і менш зволожується.

На піщаних ґрунтах, бідних азотом, або важких і вологих, де інтенсивність мінералізації низька, слід застосовувати верхню дозу азоту, тоді як на добре структурованих і багатих гумусом ділянках нижній рівень.

Азот застосовують для зернової соломи, де співвідношення свіжої органічної речовини C:N є широким (C:N від 100:1 до 60:1). В іншому випадку, якщо азот не буде дано, органічна речовина, незважаючи на те, що в ньому легко розкладаються інгредієнти (пшенична солома має близько 34% целюлози, 22% геміцелюлози, близько 21% лігніну), довше залишиться в ґрунті.

Після заробки зернової соломи (широке співвідношення С:N) відбувається інтенсивний розвиток мікроорганізмів. Мікроби забирають відсутній азот із ґрунтових ресурсів, що може призвести до тимчасового дефіциту цього елемента для рослин.

Ріпакова солома багатша на азот, ніж зернова солома. Можна відмовитися від живленням з високим вмістом азоту в ґрунті, якщо ріпак був належним чином удобрений і вирощений на родючій грунті.

Якщо ви плануєте вирощувати, наприклад, озимий ріпак, ви не можете дозволити собі залишити приорану солому в ґрунті, не додаючи добрив для прискорення розкладання органіки. На нормальних ґрунтах азотне удобрення зазвичай здійснюється сечовиною.

На кислому можна використовувати карбонатне вапно в дозі 0,5-1 т СаО/га. Перемішування грунту та добрив із соломою здійснюється на глибину приблизно 6 см. На поверхні грунту на 2-3 см не повинно бути кальцієвих добрив, інакше виникнуть проблеми зі сходами.

Після оранки перед посівом ріпаку вносять азот за допомогою аміачної селітри. Використання сечовини після кальцію призведе до втрат азоту від добрива.

Підготувала Валентина Кравець

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram