Розмірковуючи про майбутнє, ми аналізуємо минуле. Озирнімося назад й подивімося на період з 2000 до 2025 року. Що було головним? Що змінилося? Світ зростав — і зростав надзвичайно швидко. Якщо у 2000 році на планеті проживало близько 6 мільярдів людей, то у 2025 році населення вже сягнуло 8,5 мільярда. Разом із населенням зростали попит, виробництво, логістика та міжнародна торгівля.
Саме в цей період відбулося стрімке зростання українського експортного сектору. Світ побачив масштабне розширення виробництва етанолу та біопалива. Це був час надзвичайно активного розвитку пропозиції, коли аграрний ринок демонстрував безпрецедентні темпи зростання. Однак наступні 25 років можуть виявитися зовсім іншими. Змінюється спосіб життя, стрімко розвиваються технології. І саме останні стають одним із головних каталізаторів трансформацій у всьому агропродовольчому ланцюгу.
Одна з найяскравіших ілюстрацій цих змін — урожайність. Технології не просто змінюють аграрне виробництво — вони прискорюють зміни в усіх ланках створення вартості, забезпечують зростання продуктивності, зниження витрат і відкривають нові можливості для розвитку.
Ще одна масштабна трансформація відбувається в енергетичній сфері. Змінюється не лише попит на енергію, а й підходи до її виробництва. У період з 2000 по 2025 рік розвиток біоетанолу, біопалива та біоенергетики значною мірою визначався державними програмами підтримки та економічними стимулами.
Але сьогодні ситуація інша. Події останніх років, геополітична нестабільність та конфлікти продемонстрували, що енергетика перетворюється на питання національної безпеки. Енергія стає стратегічним пріоритетом. Саме ця зміна робить наступні 25 років принципово відмінними від попередніх.
Від епохи пропозиції до епохи попиту
Суттєво змінився і підхід до фінансування, яке стає однією із ключових вузьких ніш для аграрного бізнесу. Банки та інвестиційні фонди хочуть бачити масштаб, інновації та переконливу бізнес-модель. Це означає, що модель розвитку аграрного сектору майбутнього буде суттєво відрізнятися від тієї, яка працювала останні чверть століття.
Подивімося на динаміку розвитку агробізнесу. Протягом останніх 25-ти років головною рушійною силою була пропозиція. Населення світу зростало, збільшувалися посівні площі, підвищувалася врожайність, розвивалися економіки. Саме в цей період світовий експорт зернових культур подвоївся, а олійних — збільшився майже втричі. Ми досягли такого рівня врожайності та виробництва, що сьогодні рекордні врожаї у світі фіксуються практично кожні два-три роки. Це була епоха, коли зростання населення та економічний розвиток створювали постійний попит. Ми виробляли більше, тому що світ потребував більше.
Попит тягнув за собою пропозицію. Той, хто контролював пропозицію, контролював ринок. У період з 2025 до 2050 року ситуація кардинально зміниться — в центрі уваги опиниться не пропозиція, а попит. Так, пропозиція продовжить збільшуватися (у нас буде більше зерна, олійних культур і джерел рослинної сировини), а технології й надалі знижуватимуть собівартість виробництва та підвищуватимуть урожайність. Але виникає питання: як використати весь цей обсяг продукції?! Саме тому ключовою темою стає попит.
Якщо пропозиція продовжуватиме зростати, то де шукати нові джерела попиту? На мою думку, протягом наступої чверті століття вони концентруватимуться у таких великих напрямках:
- Енергетика
- Білкове виробництво
- Зміни у структурі харчування та способі життя людей
- Промислове використання аграрної сировини.
Саме ці напрями визначатимуть майбутню архітектуру світового аграрного ринку.
Енергетика — новий двигун аграрного попиту
Уряди у всьому світі протягом останніх десятиліть стимулювали збільшення виробництва продовольства. Результат очевидний — за останні 25 років світ жодного разу не зіткнувся з фізичним дефіцитом продовольства. Так, ціни періодично різко зростали. Так, політики, експерти та ЗМІ неодноразово попереджали про можливу нестачу продовольства. Але щоразу після зростання цін ринок реагував однаково.
Ми виробляли більше, засівали більше площ, збільшували пропозицію — і ціни знову поверталися вниз. Тобто світ ніколи не залишався без продовольства. Але чи можемо ми сказати те саме про енергію? Події останніх років показали, наскільки вразливою може бути світова енергетична система. Достатньо перекрити один стратегічний маршрут постачання — і виникають серйозні ризики для енергетичної безпеки цілих регіонів. Саме тому перетворення аграрної сировини на енергію стає таким важливим.
Майже кожна країна світу вирощує кукурудзу та може виробляти етанол. Це означає, що понад 140 держав потенційно здатні створювати власні джерела енергії. Тому я переконаний: у наступні 25 років енергетика буде набагато потужнішим драйвером аграрного попиту, ніж сьогодні.
Ми живемо в епоху стрімкого розвитку штучного інтелекту. Щоб працювали суперкомп’ютери, потрібна величезна кількість енергії. Щоб працювали центри обробки даних, потрібна величезна кількість енергії. Щоб працювали системи штучного інтелекту, потрібна величезна кількість енергії. Тому ті, хто контролюватимуть енергетичні ресурси майбутнього, значною мірою визначатимуть напрямок розвитку світової економіки. Іншими словами, енергетика стає одним із найважливіших факторів зростання попиту в аграрному секторі.
Ще одним потужним драйвером попиту в найближчі десятиліття стане білкове виробництво. У міру економічного розвитку суспільств змінюється структура споживання. Люди поступово переходять від раціону, в основі якого переважають вуглеводи, до харчування з вищою часткою білків. Зростання доходів населення означає зростання попиту на м’ясо, молочні продукти, яйця та інші джерела тваринного білка. А отже, зростатиме попит і на зернові та олійні культури, які використовуються для виробництва кормів.
Наступним великим напрямком стане промислове використання аграрної продукції. Світова промисловість продовжуватиме шукати нові сфери застосування зерна та олійних культур. І для цього є вагома причина. Якщо скоригувати ціни на інфляцію, то сьогодні кукурудза та пшениця перебувають серед найдешевших рівнів за останнє століття. Фактично в реальному вираженні наші аграрні товари сьогодні дешевші, ніж були у багатьох періодах минулого століття. Це означає, що ринок матиме потужний стимул створювати нові способи використання цієї сировини.
Україна: success story, ахілесова п’ята, вікно можливостей
Україна здійснила надзвичайний прорив протягом останніх 25-ти років:
- стала одним із символів глобального розширення аграрного виробництва;
- перетворилася на одного із провідних світових експортерів кукурудзи та пшениці;
- залишається світовим лідером з виробництва та експорту соняшникової олії і продуктів її переробки;
- впевнено тримає позиції серед ключових драйверів розвитку світового аграрного ринку.
Однак варто враховувати важливу особливість: попри величезні успіхи у виробництві та експорті, внутрішній попит в Україні розвивався значно повільніше. Зростання аграрного сектору України значною мірою базувалося саме на експорті. Фактично Україна будувала свою аграрну модель навколо задоволення світового попиту, який швидко зростав протягом останніх 25-ти років.
Світ переходить до нової моделі, і саме тут для України відкривається унікальне вікно можливостей. Якщо світова аграрна система змінює епоху пропозиції на епоху попиту, то країни, які здатні створювати новий попит, отримають найбільші переваги. Україна має величезний потенціал саме в цьому напрямку. Мова йде не лише про інновації, а й про можливість стати одним із лідерів нової моделі світового аграрного розвитку. Переконаний, що через пару десятиліть Україна буде серед світових лідерів у сфері енергетики, білкового виробництва, харчових технологій та інновацій для аграрного сектору.
Окремої уваги заслуговує той факт, що Україна має величезний профіцит кукурудзи. Якщо оцінювати частку експортного надлишку від загального виробництва, то серед великих експортерів саме Україна експортує найбільшу частку власного врожаю. Країна виробляє приблизно 25–30 мільйонів тонн кукурудзи і експортує майже весь надлишок — близько 24–25 мільйонів тонн. Саме тут відкриваються величезні перспективи для виробництва біоетанолу, біодизеля і сталого авіаційного пального.
Європа наразі відчуває гостру потребу в додаткових джерелах енергії. Україна, своєю чергою, володіє одним із найбільших у світі потенціалів виробництва біоенергетичної сировини відносно власного внутрішнього споживання. Саме тому енергетичний напрямок може стати одним із ключових факторів трансформації української економіки.
Держава має всі передумови для того, щоб стати потужним центром переробки сільськогосподарської продукції. В цьому контексті постає кілька ключових питань. Навіщо експортувати пшеницю до Туреччини, аби там її перемололи на борошно, а потім відправили до Індонезії для виробництва, умовно, печива чи хліба? Чому б не створювати цю додану вартість в Україні? Чому б не зробити Україну центром переробки, виробництва харчових продуктів та створення нової вартості?
Упевнений, що саме в цьому полягає одна з найбільших можливостей для української економіки. І мова не лише про забезпечення потреб Європи, а про перспективу працювати на глобальний ринок. Те саме стосується і білкового виробництва. Коли ми перетворюємо зерно на енергію, одночасно отримуємо високоякісні білкові компоненти для кормової галузі. Саме тому масштабний розвиток біоенергетики може стати каталізатором розвитку тваринництва.
Next level: створення цінності та контроль енергії
Міркуючи про концепцію Level Up — перехід на новий рівень, — важливо розуміти, що перший етап уже пройдено. Так, у період з 2000 по 2025 рік головним завданням було виробляти більше. Саме це ми й робили – збільшували врожайність, нарощували обсяги виробництва, створювали нові логістичні маршрути.
Це був необхідний етап розвитку. Але тепер світ переходить до наступного рівня – створення цінності. Виробництво й надалі продовжуватиме зростати; технології забезпечуватимуть підвищення врожайності; ми експортуватимемо більше; будуватимемо нові географічні ланцюги.
Але справжні переможці майбутнього визначатимуться не обсягом виробництва, а здатністю створювати попит і додану вартість. А ще — перетворювати великі обсяги сировини на енергію, продукти харчування, білок та нові промислові продукти. Саме це стане головним джерелом конкурентних переваг у наступні десятиліття.
У майбутньому ключовим питанням стане не стільки використання AI, скільки контроль над ним. Щоб штучний інтелект працював, потрібні дата-центри, суперкомп’ютери, обчислювальні потужності тощо. Все це потребує величезних обсягів електроенергії. Той, хто контролюватиме енергетику, контролюватиме обчислювальні ресурси. Той, хто контролюватиме обчислювальні ресурси, контролюватиме технологічний розвиток.
Україна володіє одним із найбільших у світі потенціалів виробництва біоенергії відносно власного внутрішнього споживання. Технології вже існують. Потрібні рішення, інвестиції та стратегія. Саме це може стати основою трансформації не лише аграрного сектору, а й усієї української економіки.
Також Україна має людський капітал, необхідні знання і досвід. Тепер необхідно забезпечити ще один елемент — енергетичну основу майбутнього розвитку. Можливо, ми не відкриємо нові нафтові родовища. Але ми вже володіємо тим, що може стати джерелом енергії майбутнього. Україна перейде на новий рівень розвитку, іншої альтернативи просто немає. Українське виробництво продовжить зростати. Світ продовжить виробляти більше зерна. Зростатимуть експорт, логістика та глобальні ланцюги постачання. Але водночас має зростати і попит.
Населення світу вже не збільшуватиметься такими темпами, як раніше. Люди не почнуть споживати значно більше продовольства. Можливо, населення навіть буде скорочуватися, а харчування стане більш раціональним. Саме тому майбутнє належатиме тим, хто зможе побачити нові можливості раніше за інших. Тим, хто готовий мислити наперед. Тим, хто зрозуміє нові правила гри та підготується до них заздалегідь.
У світі, який стає дедалі більш нестабільним, геополітично складним і непередбачуваним, готовність до змін стає найціннішою конкурентною перевагою.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
