Хвороба Шмалленберга (SBV) — відносно нове вірусне захворювання, яке вражає велику рогату худобу, овець і кіз. Вперше вірус було виявлено в Німеччині у 2011 році в містечку Шмалленберг, від назви якого й отримав своє ім’я. Про це пише Farmer.pl.
Хоча у дорослих тварин SBV часто проходить безсимптомно або у дуже легкій формі, хвороба становить серйозну загрозу для відтворення поголів’я. Зараження в період тільності може спричинити вроджені вади у телят, порушення розвитку та викидні, що веде до значних економічних втрат у тваринництві.
Вірус і механізм зараження
Збудник SBV належить до родини Bunyaviridae, роду Orthobunyavirus, і має РНК-структуру. Основними переносниками є мушки з роду Culicoides — дрібні комахи, активні переважно в теплу пору року. Вони мешкають у вологих районах, тому їхнє поширення тісно пов’язане з погодними умовами.
Вірус має діаметр близько 100 нанометрів і оточений тонкою ліпідною оболонкою, яка допомагає йому проникати в клітини господаря. На поверхні вірусу розташовані глікопротеїни, які працюють як «ключі», що дозволяють приєднуватися до клітин тварини.
Структура вірусу Schmallenberg
Геном SBV складається з трьох сегментів РНК:
Сегмент L (Large): містить інструкції для синтезу вірусної РНК-полімерази — ферменту, що відповідає за розмноження вірусу.
Сегмент M (Medium): кодує глікопротеїни оболонки, які допомагають вірусу проникати в клітини.
Сегмент S (Small): відповідає за утворення нуклеокапсиду — структури, яка захищає генетичний матеріал вірусу. Також кодує білки, що можуть пригнічувати імунну відповідь організму.
Генетична гнучкість: чому вірус небезпечний?
Сегментована структура геному дозволяє вірусу швидко створювати нові варіанти через так звану реасортацію — обмін сегментами між двома різними штамами вірусу, якщо вони потрапляють в одну клітину. Це ускладнює прогнозування спалахів хвороби та ускладнює розробку вакцин.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram