Вирощувати пшеницю в рік, коли земля суха, а небо мовчить, — рішення не для слабких. Особливо, якщо розумієш: результат невідомий, кожна зернина — це ризик, що може не виправдатися. Проте саме такі господарства, як приватне підприємство «Імені Калашника» на Полтавщині, тримають марку українського агровиробництва. Тут не просто працюють на полі — тут мислять системно, експериментують, аналізують і щороку приймають виклики з холодною головою.
На межі ризику й розрахунку: господарство, що не боїться викликів
У приватному підприємстві «Ім. Калашника» обробляють 4000 га земель, дотримуючись чіткої технологічної логіки в кожному агрономічному рішенні. Не перший рік тут формують ефективну аграрну систему, у якій головну роль відіграють знання й аналіз. Це не про сліпе дотримання інструкцій і не про гонитву за модними препаратами. Це — про розуміння, як працює рослина, і що їй потрібно в певну фазу вегетації.
NB: Працюють із класичним набором культур — кукурудзою, соняшником, пшеницею, ріпаком, ячменем. Однак до кожної з них підходять індивідуально. Тут не бояться відмовлятися від усталених практик, якщо бачать, що вони не працюють на їхніх ґрунтах або за їхніх погодних умов. Жнива обіцяють бути непростими, але врожай — якісним. І це результат не лише технології, а й вчасно ухвалених рішень.
— Ми бачимо, як пшениця набрала силу — колос повний, зерно налите, — кажуть у господарстві. — Урожай очікуємо на рівні 5–5,5 т/га. Озимий ячмінь може дати до 6 тонн, ярий — приблизно 4 тонни, а ріпак — до 3 тонн, — обережно прогнозує Іван Степаненко, директор ПП «Ім. Калашника». — Усе рахуємо. Дивимось, що дала кожна ділянка. Рахуємо гроші, врожайність, оцінюємо, що ефективно, а що — ні.
У ПП «Ім. Калашника» вміють проходити крізь труднощі не лише завдяки технологіям, а й завдяки філософії: не підлаштовуватись під мінливу погоду, а думати на кілька кроків наперед. І навіть коли планування зводиться нанівець через раптовий дощ чи вітер, рішення ухвалюють швидко й обґрунтовано. Бо, як каже Іван Степаненко, «…агрономія — це бізнес, а бізнес має приносити прибуток. А без зерна в коморі ніяких прибутків не буде».
Соняшник без ґрунтових гербіцидів: чому агроном обирає страховий захист
У господарстві давно відійшли від застосування ґрунтових гербіцидів у вирощуванні соняшнику. Причина — проста й водночас глибоко продумана: мінливі погодні умови все частіше роблять класичні схеми неефективними.
На одному з полів, що їх обробляє господарство, росте соняшник гібрида Теос. Технологія ґрунтообробітку тут — класична з осінньою оранкою під культури весняної сівби. Однак підхід до захисту від бур’янів — осучаснений і практично перевірений.
NB: З 2018 року тут не застосовують ґрунтові гербіциди. У сезоні, коли кожен міліметр опадів має вирішальне значення, ризик «викинути препарат у повітря» стає неприпустимим. Тож у господарстві зробили ставку на післясходовий — страховий — захист, який точніше контролює ситуацію. І головне — застосовується тоді, коли вже точно видно, які бур’яни є на полі, і коли є шанс справді влучити в ціль.
Тому ось уже п’ятий рік поспіль господарство відмовляється від ґрунтових гербіцидів на соняшнику, віддаючи перевагу страховому захисту. Вибір господарства — гербіцид Челендж® від компанії Bayer, який уносять по сходах.
— Перевага гербіциду Челендж® у тому, що він не змивається дощами. Хоча деякі агрономи вважають, що він спричиняє тимчасове пожовтіння рослин, і це може негативно впливати на розвиток соняшнику, однак наш досвід застосування цього продукту свідчить про протилежне — препарат не пригальмовує ріст культурних рослин і не завдає шкоди ні якості, ні врожайності культур. 2019 року ми отримали врожайність соняшнику близько 49,5 ц/га за цією технологією з виходом олії десь 52–53%, — розповідає Микола Курінний, головний агроном ПП «Ім. Калашника».
NB: Застосування післясходових гербіцидів у фазу 3–4 справжніх листки не шкодить соняшнику, якщо дотримано всі вимоги щодо температури, вологості й добової динаміки. Ба більше — рослина звільнена від конкуренції, отже, має змогу реалізувати свій потенціал.
Водночас післясходова обробка — це економія в грошах, адже потрібно вносити менше препарату, а ще такий підхід дозволяє не залежати від погоди й працювати ефективно. Післясходові обробки дали прогнозований результат, а соняшник не лише витримав погодні виклики, а й сформував товарне насіння з високим умістом олії.
На цьому полі також проводили комбіновану обробку препаратами Bayer: одночасно вносили фунгіцид Фокс® — високоефективний фунгіцид для захисту соняшнику від широкого спектра хвороб і контактний інсектицид Децис® 100. Такий підхід у господарстві практикують свідомо, щоб не лише захистити рослину від хвороб, а й зменшити тиск шкідників у посівах. Це дозволяє тримати поле чистим і не пропустити момент, коли комахи можуть завдати непомітної, але суттєвої шкоди.
— Цього року ми вперше застосували на соняшнику рістрегулятор Церон®(Bayer). Хоча рік не зовсім типовий, подивимось, що із цього вийде. Для мене подібні препарати цікаві не так із погляду впливу на висоту рослини, як через їхню здатність стимулювати розвиток потужної кореневої системи, — зазначає аграрій. — А коріння — це критично важливо в умовах дефіциту вологи. Нам потрібна сильна коренева система, щоб соняшник узяв із ґрунту максимум вологи й поживних речовин, — пояснює агроном.
Такі рішення — не випадковість. Це результат багаторічної практики, спостережень і готовності до змін. У ПП «Імені Калашника» вміють працювати не за шаблоном, а за логікою. І саме тому соняшник тут є не просто стратегічною, а стабільно прибутковою культурою.
Ріпак: боротьба за врожай із морозами, шкідниками та стереотипами
Залежність від погоди, як не крути, ставить аграріїв перед усе новими випробуваннями. Засіяний минулої осені 2024 року озимий ріпак не перезимував: лютий не дав культурі шансів, морози до –23 °C без снігового покриву за тиждень фактично знищили посів. Густота критично впала, і господарство вирішило закультивувати ділянку й засіяти ярим ріпаком.
— Утім, цим проблеми з вирощуванням ріпаку не завершилися. Сходи потрапили під мороз –7 °C у фазі сім’ядоль. Поле на вигляд було не живе — перші думки були, що не вдасться врятувати й цей посів. Але час і дощі зробили свою справу: культура почала повільно відновлюватися. Травневі 70 мм опади допомогли ріпаку піти в ріст, сформувати стручки.
Технологія захисту була максимально зосереджена на підтриманні рослини в стресових умовах, застосовували препарат Тілмор® (Bayer) — фунгіцид із рістрегуляційним ефектом.
— Чому Тілмор®? — запитує і відразу ж відповідає Микола Курінний: — Він прекрасно справляється з рістрегуляційною функцією на озимому ріпаку восени та навесні, крім того, є ще й фунгіцидом. Можна побачити, що листочки здорові, і це завдяки препарату Тілмор®.
У господарстві розповідають, що тривала практика застосування продукту показує його якість і надійність. У ярих посівах препарат уносили навесні, щоб сформувати компактну, стійку до вилягання рослину. В озимих — двічі: на початку осені, коли погода провокувала швидкий ріст надземної маси, та пізніше — для розвитку міцної кореневої шийки перед зимівлею. 2003 року висіяли озимий ріпак у кінці серпня. А потім — тепло. Рослина не припиняла вегетацію, але Тілмор® зробив свою роботу: рослини «присіли», коренева система зміцнилася, перезимівля пройшла успішно.
— Тоді ми отримали в середньому 38 ц/га озимого ріпаку. Я вважаю, що саме такі препарати від компанії Bayer допомагають нам, — підсумовує Микола Курінний.
Немає готових рецептів успіху, чи пак — доброї врожайності: аграрії стежать за полем, погодою, умовами й обставинами, і тільки на підставі аналізу вирішують, як далі діяти. Гнучкості вимагає й боротьба зі шкідниками, зокрема й на ріпаку. Приміром, коли на полі масово з’явилася ріпакова міль, дочекались відродження гусені й обробили квітучий ріпак інсектицидом Белт® від Bayer разом із прилипачем Меро® — його додавали 0,4 л/га. Обробка виявилася ефективною: гусінь осипалась, загрозу зняли.
Ще один шкідник — оленка волохата — потребував окремого підходу. Його контролювали системним інсектицидом кишкової дії Каліпсо® по краях поля. Проти прихованохоботників й інших ранньовесняних комах працювали системно: обробка інсектицидом контактно-системної дії Коннект® у фазу бутонізації зняла тиск шкідників ще до появи квітів.
— На квітучий ріпак ми, як правило, не заходимо з агресивними інсектицидами — поруч пасіки, бджоли літають, — пояснюють у господарстві. — Якщо обробка потрібна, працюємо Белт®, бо він абсолютно безпечний для бджіл.
Бджолярі спочатку були шоковані, коли побачили обприскувач на жовтому полі, але швидко переконались: нічого не постраждало. Бджоли — живі, рослини — здорові, а препарат виконав свою функцію — поцілив у десяточку.
— З Bayer ми працюємо спокійно. Знаємо, що правильно внесений препарат зробить саме те, заради чого його купили, — підсумовують у господарстві. — І зробить це без шкоди ані культурі, ані бджолам.
Кукурудза по-новому: гербіциди, гібриди й боротьба зі шкідниками
У ПП «Імені Калашника» кукурудза — одна з головних культур і водночас одна з найбільш залежних від погодних умов. Тож і технологію вирощування тут максимально адаптовано до реалій українського поля. Ще 2011 року господарство повністю відмовилося від ґрунтових гербіцидів під кукурудзу. Рішення було ризиковане, але виправдане.
На одній із площ, де попередником був ярий ріпак, висіяний за технологією Clearfield®, після якого лишається специфічна падалиця, кукурудза потребує відповідного захисту.
— На кукурудзі працюємо просто: вносимо один раз післясходовий гербіцид і — все. Цього року це був Лаудіс® у нормі 0,5 л/га, плюс два літри прилипача Меро®. Більше нічого. І результат видно — чисте міжряддя, кукурудза росте, ніщо їй не заважає, — розповідає головний агроном господарства. — Гербіцид спрацював як треба. Тут і додати нічого. — Однак таки додає: — На мою думку, Лаудіс® нині — найкращий післясходовий гербіцид для кукурудзи на ринку України. Якщо його грамотно і вчасно внести, то можна убезпечити себе від бур’янів на кукурудзі.
Окрема увага — до вибору гібридів. Тут у посівах зернової кукурудзи приблизно 70% становлять гібриди Bayer DEKALB®. Переваги — урожайність, стабільність у посушливих умовах — це вже ні для кого не дивина, що гібрид має бути посухостійким, насіння ж повинне характеризуватися високою вологовіддачею.
— Це — питання номер один. Бо якщо кукурудза восени не віддає вологу — це мінус у кишені. Ми не можемо собі дозволити зайві витрати на досушування. Наші гібриди FAO 290–330 справляються із цим прекрасно, — пояснює аграрій.
Щороку в господарстві закладають демоділянки — до 20 гібридів на полі.
— Не віримо рекламі — віримо очам. Демо дає змогу побачити, як поводиться гібрид на нашому полі в нашій зоні ризикованого землеробства, — наголошує агроном.
NB: Ще одна стратегія — розтягнуте збирання. Завдяки висіву гібридів із різним ФАО у господарстві уникають навали зерна в один момент і зменшують погодні ризики. У підсумку в господарстві намагаються висівати 30% кукурудзи з ФАО 270–280, більшу частину кукурудзи — з ФАО 300–330. І орієнтовно 25% — з ФАО 380–390.
— Ми кукурудзу не скидаємо в один кошик. У нас вона заходить у бункер поступово — і це дає нам спокій, — пояснює аграрій.
Однак урожай — це не лише результат технології, а й контроль шкідників. У зоні ризику — стебловий метелик і бавовняна совка. У господарстві кілька сезонів поспіль ці шкідники стали причиною часткової втрати врожаю. Тому цьогоріч пішли на повітряну обробку препаратом Белт® від Bayer.
Завдання агронома, вважає рослинник, дуже просте: допомогти культурній рослині жити, ефективно захистити її від бур’янів, шкідників і хвороб. Далі рослина сама справиться.
Цей комплекс рішень — не шаблон і не аксіома. Це жива, змінна система, яка формується з року в рік, виходячи з погодних умов, спостережень на полі й конкретної ситуації.
Пшениця: від сухого ґрунту й лютих морозів до бурштинового зерна
Орієнтовно 600 га угідь щороку аграрії відводять під озиму пшеницю. Сезон 2024/25 року для культури в господарстві почався не з календаря, а з паузи. Земля була суха, як порох. Дощів не було. І все ж сіяли.
— Сіяли в середині вересня в пил, бо часу чекати не було. Якби ще тиждень — втратили б терміни, бо сіяли, а осінь уже й так була нестабільна. Розуміли: опадів можемо не дочекатися, але мусимо діяти, — пригадує агроном.
На кожному полі (і пшеничні лани — не виняток) цьогорічна зима ставила перед аграріями все нові та нові виклики. І хоча в ПП «Ім. Калашника» пшениця пережила не один стрес, та завдяки системному підходу до захисту вистояла.
— Першим кроком у захисті був протруйник Ламардор® Про, — розповідає головний агроном господарства Микола Курінний. — На мою думку, це один із найкращих протруйників для озимої пшениці. Він не лише захищає від хвороб, а й регулює формування вузла кущення.
До інсектицидного захисту насіння додали двокомпонентний протруйник системної дії Гаучо®. Такий підхід дозволяє забезпечити сходам стартовий імунітет ще до появи перших шкідників.
— Уявіть: довкола сухо, а тут — трохи дощу, пшениця зійшла. І відразу — всі шкідники на неї злітаються. Ми це враховуємо. Тому інсектицидне протруювання застосовуємо не лише на пшениці, а й на кукурудзі, ріпаку, ячмені, соняшнику — на всіх культурах, — пояснює агроном.
Посіви сорту Соната Полтавська зійшли пізно — тільки в листопаді після жовтневих опадів. У зиму пшениця пішла слабо розкущеною, без достатнього розвитку. А далі — безсніжна зима, лютий із морозами до –23 °C та повністю оголене поле. Листя пожухло, рослини на вигляд були приреченими.
— Вона поруділа, листя ніби обпечене. Проте ми перевірили монолітами — коренева система жива, — згадує Микола Курінний. — Тож підживили аміачною селітрою по мерзлоталому ґрунту й ще раз — пізніше. Далі додалася боротьба з бур’янами, хворобами й комахами.
Для захисту від хвороб тут застосовували фунгіцид Медісон®, який захистив пшеницю від листкових хвороб, головне — відмінно спрацював по борошнистій росі. А щоб зняти тиск комах на ранніх етапах, застосували інсектицид Коннект®. Пізніше, у фазу прапорцевого листка, додали Децис® 100 — для подовження захисту.
Та навіть навесні випробування не припинилися: у квітні — знову мороз до –10 °C. Зелене поле за ніч потемніло, а вже наступного дня — пожовтіло. Це був новий удар для ослаблених рослин.
— Ми не здавались. Проводили листкові підживлення, витягували її з кожного стресу. Нині зерно вже в молочно-восковій стиглості, — каже Курінний.
Станом на липень пшеничне зерно — бурштинового кольору, насичене, добірне. Колос не густий — через низький коефіцієнт кущення, але якість радує.
— Не густо, але якісно. Ми бачимо зерно — не просто обсяг, а клас. Є білок, є клейковина, є потенціал. Очікуємо десь 4–5 тонн із гектара. Як для цього сезону — це дуже добре, — зазначає головний агроном. — На тлі того, у яких умовах рослина взагалі вижила, ми результатом задоволені.
NB: Як би важко не було, у ПП «Імені Калашника» не відмовляються від озимої пшениці. Тут добре розуміють: це — не екзотика, а стратегічна культура, основа продовольчої безпеки. Враховуючи, що її посіяли менше і які стреси пережила культура цього року — а отже урожайність — під великим питанням, у господарстві прогнозують добрі ціни на урожай. Хоча треба ще й інші чинники враховувати, і війна — один із найважливіших.
Попри всі труднощі, в господарстві не скасовують сівозміну. Пшениця, ячмінь, ріпак, кукурудза, соняшник — усі культури тримають у структурі. Бо це — стабільність, яка дає опору не лише полю, а й людям, що з ним працюють.
— Ми сіємо не тому, що легко. А тому, що мусимо. Тому що без цього — не буде ні хліба, ні життя, — каже Микола Курінний.
Ця фраза звучить особливо вагомо в умовах війни, нестабільності й аграрного сезону, який випробовує на міцність кожного, хто працює із землею.
— Ми віримо, що вистоїмо. Віримо у свої руки, у свою землю та у свою країну. І скільки б не було тривог, ми все одно будемо сіяти. Бо без цього — ми перестанемо бути господарями, — підсумовує аграрій Микола Курінний.
І навіть якщо прибуток не завжди високий, навіть якщо врожай менший, ніж хотілося, важливішим є інше. Важливо — сіяти. Бо посіяти — це вже вчинок. Це вже віра. І це вже крок до перемоги. Р
Марія БАЙОР
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
