Буквально у лютому цього року в Україні був прийнятий закон про регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) в медичних, промислових цілях, науковій та науково-технічній діяльності для створення умов щодо розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування онкологічних захворювань та посттравматичних стресових розладів, отриманих внаслідок війни, що регулює вирощування двох видів конопель: медичного та промислового. Цей закон, над яким тривала робота вже довго, вступив у дію з липня 2024 року і відкриває нові можливості для аграрного сектору. Тим часом працівники Інституту луб’яних культур б’ють на сполох — попри інтерес, що зростає, до галузі та потужний потенціал науковців закладу, наукова установа ― на межі банкрутства.
Публікуючи звернення колективу Інституту луб’яних культур та коментарі працівників та керівників установи, ми сподіваємося, що вдасться зберегти та продовжити напрацювання українських науковців в унікальній сфері.
Коментар для GrowHow
Олег ПРИМАКОВ, канд. техн. наук, старший науковий співробітник відділу маркетингу Інституту луб’яних культур:
― Останнім часом суттєво збільшилася кількість компаній, які займаються коноплярством.
NB: У складному 2023 році їхня кількість зросла майже вдвічі. Це свідчить про зростаючий інтерес до цього ринку, який надає можливості для впровадження унікальних проєктів та виходу на міжнародний рівень. Закон також відкриває двері для іноземних інвесторів, що дозволяє їм заходити на український ринок конопель. Можна уявити, наскільки важливий цей напрямок, якщо прийняття закону стало актуальним навіть під час війни.
Основна діяльність нашого інституту полягає у науковій підтримці галузей льонарства та коноплярства. У нас працюють відділи селекції конопель та льону, які створюють нові сорти на основі унікальних методик. Наш інститут має унікальні методики селекції, розроблені ще в 1960-х роках, що дозволили створювати коноплі без наркотичних властивостей. Ці методики були фундаментом для багатьох селекціонерів по всьому світу. Ми зібрали унікальну колекцію сортів, що цікавлять міжнародних науковців та аграріїв.
Також у нас є інженерно-технічний відділ, який розробляє та модернізує машини для збирання льону і конопель. Цей відділ створив унікальну лінію для первинної переробки трести конопель, яка є більш доступною за ціною у порівнянні із закордонними аналогами.
NB: Ми активно співпрацюємо з приватними організаціями для реалізації наших проєктів, оскільки наш бюджет не завжди дозволяє здійснювати всі необхідні розробки. Завдяки міжгалузевим зв’язкам ми маємо потенціал для створення інноваційних рішень, які можуть бути впроваджені як в Україні, так і за кордоном.
Багатий досвід співпраці із закордонними партнерами, зокрема Францією, Китаєм, Канадою, США, Італією та Австралією свідчить про високий рівень зацікавленості в наших розробках. Наші методики використовують як стандарти для багатьох наукових напрямків, що підкреслює унікальність та важливість нашого інституту на світовій арені.
З прийняттям нового закону ми, науковці інституту, бачимо величезні можливості для розвитку та виходу на нові ринки, що дозволить зміцнити наші позиції та зробити вагомий внесок у світову аграрну науку.
Однак нині інститут стоїть на порозі штучного банкрутства. З 2021 року, коли Національна академія аграрних наук України, у складі якої працює наш інститут, призначила нового директора, почали накопичуватися борги із зарплати, а у 2023 році нам взагалі перестали виплачувати зароблене. Спецфонд, який забезпечував виплату частині працівників, нині порожній, хоча до цього року наші поля засівалися, і гроші мали б заробляти… Нині в інституті працює приблизно пів сотні людей, з них двадцять наукових співробітників, за останній рік ми втратили сім науковців, яких через специфіку нашого напрямку неможливо замінити. Детально проблеми фінансового характеру, через які інститут втрачає цінні кадри та цінні напрацювання державної ваги, ми описали в оприлюдненому зверненні, яке стало останньою можливістю привернути увагу громадськості до знищення нашої наукової установи.
У 2023 році колектив науковців вперше звернувся до Академії аграрних наук України з проханням звернути увагу на скрутний стан справ в інституті. На жаль, наше звернення було проігноровано, що змусило нас переосмислити ситуацію. Далі з цими питаннями ми зверталися до поліції, прокуратури, Державної служби України з питань праці та інших соціальних служб. Усі звернення відхилені через те, що ми знаходимося в зоні бойових дій, і повноцінне розслідування наразі неможливе. Від Державної аудиторської служби України нам надійшла відповідь про передачу справи до Сумського обласного управління, але справа затягується.
NB: Тільки-но ми починаємо порушувати всі ці питання, нам кажуть, що зараз непідходящий момент, у країні війна. Як науковці, ми розуміємо важливість збереження наукового потенціалу навіть у важкі часи. У дев’яностих роках ми вже проходили через подібні труднощі, але тоді працювали разом з керівництвом на одну мету. Сьогодні ж ситуація інша. Співробітники терплять фінансові труднощі через бажання зберегти унікальний науковий потенціал та навички, які мають незамінні спеціалісти нашої галузі. Ми хочемо і вміємо працювати. Ми унікальні, цікаві світові і перспективні.
Нині ж складається враження, що є особи, зацікавлені в тому, щоб зламати колектив і знищити наш науковий підрозділ або рейдерським шляхом відібрати у держави унікальну колекцію сортів, з якою ми можемо розвивати українське коноплярство і сміливо конкурувати на міжнародному ринку.
NB: На звернення колективу Інституту луб’яних культур НААН 26 червня 2024 року наукову установу відвідав віцепрезидент апарату Президії, академік НААН Роїк Микола Володимирович. Він провів робочу зустріч з трудовим колективом. Після детального ознайомлення із ситуацією Микола Володимирович зазначив, що колектив має здорові наміри плідно працювати для сталого розвитку галузей льонарства і коноплярства, а також робити внесок у перехід на «Європейський зелений курс». Він також підкреслив необхідність консолідувати зусилля та розробити детальну дорожню карту виходу з кризової ситуації. Згідно з наказом НААН від 24 червня 2024 року № 53 «Про проведення позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Інституту луб’яних культур НААН» в Інституті працюватиме комісія НААН.
Однак, як повідомили в інституті, робота комісії обмежилася фактом її створення, а також візитом пана Роїка та спілкуванням з колективом.
Коментар для GrowHow
Юрій МОХЕР, канд. техн. наук, заступник директора з наукової роботи:
— Академія (НААН України) дала нашій дирекції місяць на розроблення плану виходу з кризової ситуації. Ми є державною бюджетною установою, але держава, окрім бюджетного фінансування, яке йде не в повному обсязі, більше ніякої підтримки для бюджетних установ не надає: ні грантових програм, наприклад організація олійні чи теплиці, або програми надання посівного матеріалу чи отримання кредиту для закупівлі оборотних фондів тощо. Фінансування з бюджету становить приблизно 250 тисяч гривень на місяць і спрямовується на заробітну плату та соціальні виплати, але його не вистачає для всіх. Спеціальний фонд наповнюється дуже повільно. Крім того, інститут, як і багато інших установ НААН, знаходиться в зоні, де можливі бойові дії. Однак на державному рівні не запроваджено будь-яких механізмів з цього приводу. Ми працюємо у тих же умовах, що й уся країна, яка воює.
У нашому інституті працює п’ятдесят один працівник, з них шістнадцять ― наукові співробітники, а також чотири доктори наук і одинадцять кандидатів наук. Крім того, у нас працює близько десяти лаборантів. Ми також маємо 1026 гектарів ріллі, на яких розташовані дослідні ділянки та сільгоспвиробництво.
NB: Попри заборгованість із зарплати, інститут функціонує нормально, ми виконуємо завдання за двома програмами: «Генетичні ресурси» і «Луб’яні культури». Наукові досліди проводять у повному обсязі: закладено розмноження сортів промислових конопель, сортовипробування льону довгунця, колекційний розкладник льону довгунця. Дослідження проводять згідно з робочими програмами, зокрема з адаптації льону і конопель до змін клімату та надвисоких температур. У минулому році отримано хороші результати щодо жаростійкості промислових конопель. Але наукова діяльність ― це довгий шлях, який потрібно пройти.
Інститут дуже активно займав, займає і планує займати провідну міжнародну позицію. Сорт ЮСО-31, створений у 1987 році, є візитівкою як інституту, так і України. Сорт пройшов випробування в Німеччині та багатьох інших країнах, показавши добрі результати. Він вже більше як тридцять років використовується в міжнародному виробництві та слугує стандартом у міжнародній методиці оцінки нового селекційного матеріалу за шістьма ознаками (Швейцарія). Ми підтримуємо його чинність. Зараз наші два сорти включені до каталогу Європейського Союзу, і ми ведемо роботу щодо включення інших наших сортів у каталоги європейських країн. Проте тут є певні складнощі. Європейський Союз може вільно експортувати насіннєвий матеріал до України без перевірок, а Україна в Європу не може. Це ставить нас у нерівні умови. Крім того, фермери ЄС отримують дотації на посіви та земельні ділянки, чого немає в Україні. Це також створює нерівні умови для українських фермерів у порівнянні з їхніми європейськими колегами.
NB: Наші селекційні матеріали, зокрема сорти промислових конопель, відрізняються за вмістом тетрагідроканабінолу (ТГК) — психотропної речовини, стабільністю за ознакою однодомності та іншими господарськими ознаками. Європейські сорти мають іншу законодавчу базу щодо вирощування, що допускає значне варіювання вмісту ТГК. Якщо заявлено, що сорт містить 0,3% ТГК, деякі рослини або навіть поля можуть містити до 1 або 0,5% і більше. У Європі дозволяється зібрати цей урожай, але не використовувати його для насіннєвих цілей. В Україні ж, згідно із законодавством, посів, що не відповідає нормам по ТГК, має бути знищений.
Побутує думка, що завезене з Європи насіння буде кращим, хоча вся Європа шукає наші сорти. У Європі є французька монополія на насіння промислових конопель, і вони диктують свої умови, через що прорватися на цей ринок складно. Вони бачать у нас конкурентів і обмежують вихід наших сортів на ринок.
Зараз дуже багато уваги приділяють промисловим коноплям. Чомусь забули про льон-довгунець, хоча між ними не така вже й велика відмінність. Урожайність волокна і целюлози у них приблизно однакова. Але для льону-довгунця не потрібна окрема законодавча база. Коноплі можуть вирощувати на всій території України, а льон-довгунець — це культура Полісся.
Щодо законодавства, то ухвалили відповідний закон, а підзаконні акти поки у розробці. Ми брали участь у робочій групі при Міністерстві аграрної політики та продовольства, але робота зупинилася.
NB: Льон-довгунець має право на існування як волокниста культура. Колись його називали «північний шовк». Коноплі ж є більш грубою волокнистою культурою, але з розвитком технологій з них можна виготовляти текстильні вироби.
Обидві культури можуть забезпечити нас целюлозовмісною сировиною для виробництва паперу, пороху та інших виробів. Проте програма з вирощування бавовни була ухвалена швидко, але ніхто не подумав про Полісся, де можна вирощувати льон. Відродження льону-довгунця і промислових конопель можливе лише за умови налагодження ефективної переробки всередині країни.
Раніше в Україні було тридцять великих переробних заводів, що займалися коноплями. Зараз працюють лише чотири невеликі підприємства. Після Другої світової війни в Україні були зруйновані великі коноплепереробні заводи, і 50% волокна виробляли на малому обладнанні, розробленому в інституті. Зараз інститут також працює над створенням лінії переробки для малих фермерських господарств. Спільно з компанією HEMTECHNO випущена лінія переробки луб’яних культур, і зараз ми працюємо над створенням мобільного агрегату для переробки конопляної сировини безпосередньо у господарствах, що зменшить логістичні витрати. Лляна та конопляна сировина легка, тому краще наблизити первинну переробку до місць вирощування, а поглиблену переробку можна здійснювати в більш безпечних регіонах.
Цікаво, що країна воює, і є потреба у матеріалі для лікарень та постільної білизни. Лляна тканина є природним антисептиком, що робить її ідеальною для лікарів і поранених. Держава повинна звернути увагу на це у контексті сьогоднішніх потреб.
Від редакції:
NB: Тема вирощування промислових конопель буквально витає у повітрі. Молдова нині стоїть на порозі відповідного рішення і, як повідомив міністр сільського господарства країни, місцеві фермери розраховують заробляти до тисячі доларів з гектара цієї сільськогосподарської культури, експортуючи вирощене до країн Євросоюзу. Українські аграрії теж могли б отримувати прибутки, займаючись промисловими коноплями. Водночас Інститут луб’яних культур НААНУ за умови якісного менеджменту не потребуватиме аж таких великих капіталовкладень від держави — установа, як свідчить досвід, може заробляти кошти як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Навіть в умовах війни. Втім, час не на боці науковців. Що більше часу витрачається на боротьбу за елементарне виживання Інституту, то суттєвіше віддаляються перспективи: міжнародне значення українських науковців в галузі коноплярства та їхні можливості й далі впевнено конкурувати на світовому ринку.
Матеріали зібрала Галина ШЕПЕЛЬ
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
