Через проблеми з експортом половина української пшениці врожаю минулого року все ще лежить на складах та елеваторах. Зібравши 70% фуражної пшениці, фермери вже втратили в ціні — нині за неї платять на 20 доларів на тонні менше, ніж отримали б за продовольче зерно. Чи ще є шанс вигідно продати збіжжя, від чого утриматися та що робити в такій ситуації, розповідає партнер і комерційний директор компанії Barva Invest Богдан Костецький.
— Пане Богдане, хоча нині відносне затишшя на ринку, та аграрне життя триває. Яка динаміка цін на пшеницю та обсяги продажу?
— На українському ринку ціни на продовольчу пшеницю й далі поступово сповзали під тиском цінового зниження на суміжних ринках зернових. Хоча загалом динаміка цін на пшеницю продовольчу доволі стала. На глибоководних портах стабільно тримається десь на рівні 180 доларів США з доставленням до порту. Фуражна — на рівні 160 доларів із дисконтом 20 доларів на тонні. Мушу зазначити, що це нетипово, бо зазвичай різниця у ціні продовольчої та фуражної пшениці становила десь 10 доларів на тонні, але з огляду на те, що 2023 року частка фуражної пшениці становить приблизно 70%, маємо більший дисконт. Це також суттєво трансформувало наші експортні позиції. Ринок раціоналізується.
NB: З огляду на те, що в пропозиції домінує фуражна пшениця, її ціна прив’язана більше до цінової динаміки кукурудзи, яка на ринках збуту торгується десь із дисконтом 10 доларів до фуражної пшениці. На внутрішньому ринку фураж закуповують з премією 5–6 доларів до ціни кукурудзи.
Станом на кінець грудня продано на експорт 7,6 млн тонн пшениці, орієнтовно дві третини з них — фуражна пшениця. Митна статистика не дає можливості точніше перевірити ці дані. Перебуваємо приблизно на екваторі — лишається десь 8 млн тонн до експорту, з яких 2–2,5 тонни — продовольча, а решта 5–5,5 млн — фуражна пшениця.
Залишки врожаю культури на нашому ринку з урахуванням перехідних залишків і внутрішнього споживання становили орієнтовно 10 млн тонн.
Читайте також: Соняшник: попит гарантовано, найвищу ціну — ні
— Як позначаються на ціні української пшениці тенденції міжнародного ринку та можливість експортувати?
— Більшість ринків призначення нашого зерна — в Середземномор’ї. Ми потрапили в ситуацію, у якій пропозиція досить насичена і ринки збуту непогано покриті.
NB: За нашими оцінками, потреби основних споживачів нашої пшениці — Єгипту, Іспанії на лютий покрито точно, частину березня — також. Ураховуючи міжнародну ситуацію й ускладнення руху на дальні ринки призначення, азійський ринок, на превеликий жаль, втрачено на користь збіжжя австралійського походження.
Треба враховувати те, що наш незалежний експортний коридор почав працювати тільки у вересні, через це і динаміка експорту дещо зсунулася. На початку сезону Україна зазвичай набагато активніша в постачанні пшениці, і в результаті цього зсуву ми маємо виконання нашої експортної програми приблизно на 50-55 %. Останні п’ять років у той самий час ми вже мали виконаним у середньому 70–80% експортного завдання.
Чим це може загрожувати? Зазвичай, країни, яким постачаємо зерно, теж мають свій власний урожай пшениці — його збирають в Іспанії, Північній Африці, Туреччині. Ближче до квітня-травня споживачі на ринках збуту пригальмовують імпортні програми в очікуванні власного врожаю. Це також залежить від очікувань щодо врожаю на наступний рік. Наголошую, що в північній півкулі стан посівів чи перспективи виробництва озимої пшениці не викликають жодної тривоги. Фактично це означає, що імпортери можуть трошки сповільнити свої апетити, а також те, що в нас лишилося 2–3 повних місяці для експорту — лютий, березень, квітень.
У цьому контексті можемо потрапити в ситуацію, що за менш як пів року наше експортне завдання в обсязі 8 млн тонн виконати буде проблематично.
— Що робити аграріям, як максимально вигідно продати зерно в такій ситуації?
— На жаль, цінова кон’юнктура пшеничного ринку не дозволяє говорити про дуже вигідні продажі, а надто якщо мається на увазі фуражна пшениця. Можемо констатувати, що велика кількість виробників, зважаючи на врожайність і дистанціювання від портів, перебувають у збитковій зоні.
Що можна порадити? Щодо цінових перспектив ми доволі стримані. Очікувати зростання ціни, напевно, не варто. Враховуючи, що нині спостерігається доволі велика відкладена пропозиція, а ми наближаємося до весняно-польових робіт, треба сім разів відміряти й один раз відрізати.
NB: З одного боку, не хотілося б спостерігати ситуацію, коли пропозиція домінуватиме над наявним попитом і таким чином дасть можливість покупцям ще більше знижувати ціни на пшеницю. Нинішня ціна 160–180 доларів дозволяє вийти на рівень беззбитковості, але не більше.
З іншого боку, все продавати теж не раджу, бо гривня девальвує.
Усі наші клієнти здійснюють продажі з тим, щоб одразу ж витратити гривню на нагальні потреби, як-то кредитні зобов’язання тощо.
В бюджеті на 2024 рік закладено середній курс 42 гривні за долар. Це означає, що якийсь час за долар даватимуть менше, як тепер, але він може коштувати й дорожче — понад 42 гривні. Фактично потенціал девальвації перевищує 10%. У ціновому еквіваленті це досить суттєва сума — 15–16 доларів на тонні у разі з пшеницею.
Тому є сенс наповнювати свої обігові кошти, наскільки це потрібно, не надто поспішаючи все збути з рук. Звісно, можуть статися певні катаклізми, але чекати від моря погоди, як то кажуть, що десь у когось згорить чи вимерзне — це не схоже на торговельну стратегію — це більше скидається на казино.
Розмовляла Галина ШЕПЕЛЬ
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
