Формуляція вирішує: як уникнути знесення краплі, осаду в баку і проблем із МРЛ

Під час конференції Bayer на тему «Євроінтеграція: очікування та виклики» начальник відділу продуктового та дистрибуційного маркетингу Олександр Кузьмінський представив доповідь про безпечне та екологічне використання засобів захисту рослин і пояснив, чому для мінімізації ризиків під час експорту ключову роль відіграє не лише діюча речовина, а й формуляція (рецептура) препарату.

— Ми будемо з вами розмовляти про безпечне та екологічне використання ЗЗР — і це напряму пов’язано з їхньою формуляцією. Це те, про що багато компаній взагалі мовчать, — зазначив спікер.

Що таке формуляція і чому вона «робить» продукт

За словами Олександра Кузьмінського, формуляція — це система, яка утримує діючі речовини в робочому стані протягом усього терміну зберігання і забезпечує їх ефективне нанесення та роботу на рослині.

— Діюча речовина — це лише частина історії. Наповнення формуляції забезпечує ефективність і якість продукту, — підкреслив він.

У презентації спікер звернув увагу на запатентовану систему Bayer LifeShield/ formulation system, яка застосовується для виробництва частини продуктів портфеля компанії.

«Діюча речовина — лише 1/4»: з чого складається рецептура

Пан Кузьмінський акцентував: у якісно сформульованому продукті діюча речовина може становити лише близько чверті. Решта — вода/розчинники/наповнювачі та великий блок коформулянтів: ПАР, емульгатори, диспергатори, стікери, буфери pH, піногасники, антифризи, консерванти, антиоксиданти тощо.

— Формуляцію зробити — це не рік, не два, не три. Це дуже дорого, — пояснив спікер, навівши приклад інноваційної діючої речовини Ізофлуципрам, Деларо® Івлон – продукт, яку, за його словами, випробовували з 2014 року, а готову формуляцію отримали значно пізніше.

Роль коформулянтів: безпечність, стабільність, якість внесення

Спікер детально розклав функції коформулянтів:

  • емульгатори змішують компоненти, які в природі не змішуються (вода/олія);
  • розчинники переводять діючу речовину у форму, придатну для роботи;
  • антиоксиданти захищають від псування під дією світла, температури й кисню;
  • консерванти запобігають мікробіологічним процесам і стабілізують продукт;
  • буфери/стабілізатори pH зменшують ризик лужного гідролізу та вплив жорсткості води;
  • прилипачі знижують поверхневий натяг краплі й утримують препарат на листку;
  • пенетранти допомагають проникненню «під віск» без руйнування воскового шару;
  • антипінні агенти зменшують піноутворення (актуально для екологічних вимог);
  • антифризи не дають продукту замерзати під час зберігання.

— Скажіть, чи замислювались ви, що в продукті, хто знає, що в ньому є, і хто про це говорить? — звернувся до аудиторії Кузьмінський.

ЄС-регулювання і «заборонені компоненти»: чому це важливо для експорту

Окремий блок доповіді стосувався європейських вимог до допоміжних речовин. За словами спікера, в ЄС суворо регулюється використання коформулянтів/ад’ювантів, а також забороняються компоненти, які:

  • токсичні,
  • не біорозкладаються,
  • шкідливі для довкілля.

— Жодна європейська компанія не буде використовувати у формуляції заборонені складові. У ЄС це дуже жорстко, — наголосив він.

Кузьмінський також згадав регуляторну базу щодо ад’ювантів і відмітив, що їхня реєстрація в ЄС підвищує вимоги до інвестицій у виробництво та безпеку.

Дрифт, запилювачі, ґрунтові води: екологічні ризики формуляцій

У контексті екології спікер виділив кілька ризиків, які напряму залежать від якості формуляції:

1) Знесення (дрифт)

— Дрифт у ЄС — величезна проблема. Не дай Бог, щось кудись попаде…, — зазначив він, підкресливши, що запатентовані формуляції з «вбудованими ад’ювантами» можуть обтяжувати краплину і зменшувати знесення на лісосмуги та водойми.

2) Захист комах-запилювачів

Спікер попередив, що певні типи мікрокапсульованих емульсій після висихання можуть сприйматися запилювачами як пилок, переноситися у вулик і потенційно ставати ланкою в харчовому ланцюгу.

3) Ризики для ґрунтових вод і накопичення речовин

Кузьмінський звернув увагу на препарати з тривалим періодом розкладу в ґрунті та воді (наводив приклади сотень днів), і пояснив логіку ризику: якщо препарат не проник у тканини, а залишився кристалами на листку або осів у баковій суміші, він може потрапляти в ґрунт і воду.

— Якщо препарат донесли — він пішов у тканину і буде метаболізований рослиною. Якщо залишився кристалом — він може потрапити в ґрунтові води, — сказав спікер.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram