Нове масштабне дослідження показало: глобальне потепління зменшить здатність світу виробляти продовольство з більшості основних культур, навіть з урахуванням економічного розвитку та адаптаційних заходів, які впроваджують фермери. Після моделювання сценаріїв високих викидів науковці оцінили, що у 2100 році врожайність у перерахунку на калорії зі staple-культур буде на 24% нижчою, ніж у світі без змін клімату. Найбільших втрат зазнають провідні аграрні регіони США та інші світові «житниці», тоді як деякі райони Канади, Китаю та росії можуть отримати вигоду.
Кожен градус тепла — мінус сніданок для людства
На відміну від попередніх досліджень, які передбачали можливе зростання виробництва продовольства внаслідок потепління, автори роботи підрахували: кожен додатковий градус Цельсія глобального потепління знижує потенціал виробництва їжі на 120 ккал на людину на добу — це 4,4% від сучасного рівня споживання.
— Якщо планета нагріється на 3 °C, це буде еквівалентно тому, що всі люди на Землі відмовляться від сніданку, — зазначив Соломон Хсян, професор Стенфордської школи сталого розвитку і співавтор дослідження. — А понад 800 мільйонів людей уже періодично залишаються без їжі через брак доступу.
За словами провідного автора роботи Ендрю Халтгрена (Університет Іллінойсу, Урбана-Шампейн), втрати для сільського господарства США будуть особливо відчутними:
— Сучасний Середній Захід, ідеально придатний для вирощування кукурудзи й сої, у майбутньому з високими температурами зазнає серйозного удару. Можна навіть поставити під сумнів, чи залишиться цей регіон “кукурудзяним поясом”.
Дослідження та методологія
Робота базується на даних більш ніж 12 000 регіонів у 55 країнах. Вчені вивчали витрати на адаптацію та врожайність шести культур, що забезпечують дві третини калорій для людства: пшениці, кукурудзи, рису, сої, ячменю та маніоки.
Попередні дослідження або ігнорували адаптацію фермерів, або припускали її «ідеальний» рівень. Це дослідження вперше системно оцінило реальні масштаби адаптації — зміну сортів, зсув строків сівби та збирання, корекцію норм добрив тощо.
Результат: адаптаційні заходи можуть компенсувати лише близько 1/3 втрат, спричинених кліматом, якщо викиди зростатимуть і надалі. Решта зниження врожайності — неминуча.
До кінця століття втрати врожайності у найбагатших аграрних регіонах можуть сягати –41%, а в найменш забезпечених — –28%. Лише рис у середньому має 50% шансів збільшити врожай за вищих температур, тоді як для інших культур імовірність зниження врожайності досягає 70–90%.
Короткострокові та довгострокові прогнози
До 2050 року глобальна врожайність знизиться приблизно на 8% — незалежно від темпів скорочення викидів, оскільки накопичений CO₂ діятиме ще століттями.
До 2100 року за сценарію швидкого досягнення «нульових» викидів зниження врожайності складе 11%; за сценарію безконтрольних викидів — 24%.
— Якщо ми ігноруємо ці довгострокові збитки, ми фактично оцінюємо їх у нуль, і це серйозна помилка, — наголосив Халтгрен.
Наслідки та рекомендації
Команда дослідників працює з Програмою розвитку ООН над тим, щоб передати ці дані урядам і допомогти визначити регіони, де підтримка буде найефективнішою. Це особливо важливо там, де фермерам бракує доступу до базових ресурсів — якісних добрив та точних погодних прогнозів.
— Сприятливий клімат — це основа, яка тримає продуктивність полів поколіннями. Якщо дозволити клімату деградувати, всі інші інвестиції у ферму втрачають сенс, — підсумував Хсян.
Переклад з журналу Nature, Stanford University, автор: Джозі Гартвейт
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
