Наше видання отримало таке питання: «Підкажіть будь-ласка, чи можна на власній землі (пай) 6 га. з цільовим призначенням «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» садити багаторічні насадження (горіх)? Чи потрібно змінювати цільове призначення?» Відповідаємо.

Спершу розберемося з кодами цільового призначення землі

Для цього дивимося перелік, наведений в таблиці розділу ІІ КВЦПЗ (Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Держкомзему від 23.07.2010 р. № 548).

Землі сільськогосподарського призначення це секція «А» КВЦПЗ. В рамках цієї секції є один розділ 01 «Землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше)».



В рамках розділу 01 дивимося підрозділи земельні ділянки для ведення:

  • 01 товарного сільськогосподарського виробництва;
  • 02 фермерського господарства;
  • 03 особистого селянського господарства;
  • 04 підсобного сільського господарства;
  • 05 індивідуального садівництва;
  • 06 колективного садівництва;
  • 07 городництва;
  • 08 сінокосіння і випасання худоби;
  • 09 дослідних і навчальних цілей;
  • 10 пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
  • 11 надання послуг у сільському господарстві;
  • 12 розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;
  • 13 іншого сільськогосподарського призначення;
  • 14 для наведених вище цілей та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Тобто, на рівні підрозділу землі для ведення товарного сільгосптоваровиробництва і для індивідуального садівництва це землі різного цільового призначення. А на рівні розділу це землі одного цільового призначення землі сільгосппризначення. То цільове використання визначаємо на рівні розділу чи підрозділу?

Відповідно до п. 1.2 розділу І КВЦПЗ код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Тобто, цільове призначення в земельній документації визначається на рівні підрозділу. Але розбираємося далі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються такі категорії. Одна з них землі сільськогосподарського призначення. Тобто, поняття «секції» в КВЦПЗ відповідає поняттю категорії в Земельному кодексі.



У ч. 1 ст. 20 «Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок» Земельного Кодексу сказано, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Тобто, начебто цільове призначення це на рівні категорії, а не підкатегорії.

Ця теза на перший погляд знаходить підтвердження в абзаці 1 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу, де сказано, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Але в абзаці 2 ч. 5 ст. 20 Земельного Кодексу уточнено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

У ст. 31 Кодексу мова йде про землі фермерського господарства.

Ст. 33 земельні ділянки особистих селянських господарств.

Ст. 34 землі для сінокосіння і випасання худоби.

Ст. 35 земельні ділянки для садівництва.

Ст. 36 земельні ділянки для городництва.

У ст. 37 сказано про право несільськогосподарських підприємств на землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

Тобто, за буквального розуміння норм ч. 5 ст. 20 Земельного Кодексу виходить, що власник чи користувач землі використовує землі в межах певної категорії, окрім земель:

  • фермерського господарства;
  • особистих селянських господарств;
  • для сінокосіння і випасання худоби;
  • для садівництва;
  • для городництва;
  • для ведення підсобного господарства несільськогосподарськими підприємствами.

Тобто, якщо власник має землю для ведення фермерського господарства, він не може використати її для садівництва і навпаки. Щоправда, Земельний Кодекс передбачає виключення з цього загального правила.

У ст. 33 Земельного Кодексу читаємо про можливість використання земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

У ч. 1 ст. 37-1 Земельного кодексу написано, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.

Причому в абзаці 2 ч. 5 ст. 20 Земельного Кодексу не передбачено виключення стосовно земель для ведення товарного сільгосптоваровиробництва.  З цього можна зробити висновок, що маючи земельну ділянку з кодом 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», у повній відповідності до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу, власник може використовувати її за будь-яким призначенням в рамках категорії 01 «Землі сільськогосподарського призначення», в тому числі для ведення садівництва але тільки в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Що таке «вимоги закону до використання земель цієї категорії»?

Єдине читаємо в ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу: землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, зокрема інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Оце і все, що маємо. А законодавчих вимог стосовно земель для здійснення товарного сільгосптоваровиробництва немає. На практиці під товарним виробництвом розуміють виробництво не для власного споживання, а для продажу. Але ж терміну такого ми не маємо. Це означає, що ми не можемо використати наведене поняття як юридичне.



Можемо міркувати так. Землі використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції (горіхів), а тому такі землі можна вважати землями для ведення товарного сільгосптоваровиробництва. Таким чином, норми вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії виконуються.

Далі розбираємося з тим, про яку «документацію з благоустрою» йде мова в цитованій нормі Земельного кодексу?

Можемо також згадати норму ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу, яку стала чинною з 31.07.2010 р. відповідно до Закону України від 04.06.20009 р. № 1443-VI і яка була виключена з 05.04.2015 р. згідно з Законом України від 12.02.2015 р. № 191-VIII. Відповідно до цієї норми земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Повторюємо ще раз. Зараз цієї норми немає. Тому зазначений проект землеустрою не вимагається.

Щоправда, Законом України від 04.06.20009 р. № 1443-VI в новій редакції була викладені і стаття 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), яка, на жаль, і дотепер не скасована. Відповідно до цієї статті використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, тягне за собою накладення штрафу. Тобто, штраф накладається тільки у випадках, визначених законом. Але ж, як ми сказали, ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу виключена. Тому визначених законом випадків на сьогодні немає. Це означає, що наведена норма статті 55 КУпАП не застосовується.

Але якщо ділянка, про яку запитують, фактично має відповідну документацію з землеустрою, в якій наведені особливості її використання, і там написано про сівозміни тощо, використати її для багаторічних насаджень без зміни цільового призначення не можна, що повністю відповідає букві абзацу 2 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу. Про проблеми зміни цільового призначення буде далі. До речі, особливості відповідного проекту землеустрою наведені в ст. 52 Закону України від 22.05.2003 року № 858-ІV «Про землеустрій» (далі Закон про землеустрій).

Звісно, що наведених вище висновків ми доходимо шляхом відносно довгих, громіздких і складних логічних міркувань. Це означає, по-перше, що прямої відповіді на нього законодавство не містить. По-друге, такий висновок не повністю враховує інші нюанси земельного законодавства.

Наприклад, в Постанові ВСУ від 08.04.2014 р. у справі № 21-371а13 суд звернув увагу на такі інші нюанси. Логіка суду така.

Згідно зі статтею 35 Земельного Кодексу  земельні ділянки, надані для садівництва, можна використовувати для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення потрібних будівель, господарських споруд тощо. Займатись садівництвом громадяни можуть як індивідуально, так і колективно (створюючи садівничі товариства). Земельні ділянки вони мають право набути безоплатно у приватну власність або на умовах оренди із земель державної чи комунальної власності. Порядок використання  земельних ділянок, наданих у власність для ведення садівництва, спрямований передусім на задоволення потреб громадян у земельних ділянках для зазначених цілей, а також для створення умов для  відпочинку  їх та членів їх сімей і регламентується Земельним Кодексом та статутами садівничих товариств.



Натомість порядок використання земельних ділянок, наданих у власність для  товарного сільськогосподарського виробництва, спрямований на ведення такого виробництва на ринкових товарних засадах, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу, тобто споживання іншими членами суспільства.

Стаття 1 Закону про землеустрій  містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання  за  призначенням, визначеним на  підставі документації із землеустрою в  установленому  законодавством порядку.

За думкою суду, наведене свідчить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Далі суд пише, що з метою збереження стратегічно важливого для аграрного сектору економіки держави  виду сільськогосподарських земель законодавець  згідно з пп. «б» п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу запровадив мораторій (до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року) на в тому числі зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Причому наведене обмеження не поширюється на право приватної власності на земельні ділянки  іншого призначення (виду використання), які перебувають у власності громадян та юридичних осіб.

На підставі наведених аргументів суд відмовив у задоволенні позову стосовно надання дозволу на зміну цільового призначення на рівні виду використання з товарного сільськогосподарського виробництва на індивідуальне садівництво.

Висновок

Однозначного варіанту вирішення питання не має. Виною тому нечіткі законодавчі норми. Ми навели два варіанти логічних ланцюгів. За одним садити горіх на землі з призначенням для товарного сільгосптоваровиробництва можна (за умови, що відсутній проект землеустрою з сівозмінами). За другим ні. І оскільки цей другий варіант заснований на логіці суду, вважаємо його вагомішим.

Це також означає, що у громадянина, який буде садити горіхи на такій ділянці, можуть виникати проблеми з контролюючими органами з приводу нецільового використання землі. Тобто, ця ситуація в принципі конфліктна.

Причому в будь-якому разі, змінити цільове призначення не можна відповідно до норм пп. «б» п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року.

Отже, пропонуємо обрати той варіант, який влаштує кожного конкретного власника земельної ділянки. А наша думка схиляється таки до логіки суду. Тобто, садити багаторічні насадження (горіх) на землях для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не можна.

Олександр Золотухін, консультант з оподаткування і бухгалтерського обліку

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram