Сільгосптоваровиробники створили сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Кооператив займатиметься тим, що надаватиме послуги своїм членам — сільгосптоваровиробникам, які його створили. Вигода для членів очевидна. Але в процесі створення зіткнулися з проблемою:

Неприбутковий кооператив не реєструють неприбутковим

Основні засади створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу встановлено:

  1. Законом про кооперацію (Закон України від 10.07.2003 р. № 1087-IV «Про кооперацію»);
  2. Законом про сільгоспкооперацію (Закон України від 17.07.1997 р. № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію»).

В ч. 1 ст. 9 Закону про сільгоспкооперацію дуже впевнено написано, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють обслуговування своїх членів – виробників сільськогосподарської продукції, не маючи на меті одержання прибутку, і є неприбутковими організаціями. Неприбутковість діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів визначається виходячи із сукупності таких ознак:

  • кооператив надає послуги тільки своїм членам;
  • члени кооперативу несуть відповідальність за зобов’язаннями, взятими перед кооперативом щодо їх участі у господарській діяльності кооперативу;
  • послуги надаються з метою зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу.

    Але не дивлячись на такий впевнений початок, в податковій не зареєструють сільськогосподарський обслуговуючий кооператив як неприбутковий

    Що не так податковій?

    Не мудруючи лукаво, відразу візьмемо одну з типових консультацій податкової, яка розкриває всю аргументацію Індивідуальну податкову консультацію ДФСУ від 10.05.2019 р. № 2051/6/99-99-15-02-02-15/ІПК (далі ІПК).

    Але спершу важливе зауваження!

    Відповідно до пп. 14.1.121 ПКУ неприбуткові підприємства, установи та організації це ті підприємства, які не є платниками податку на прибуток відповідно до п. 133.4 ПКУ. Таким чином, неприбуткові це не ті, які взагалі ніяких податків не платять. Неприбуткові не платять тільки податок на прибуток. А всі інші податки неприбуткові платять на загальних підставах.

    Наприклад, неприбуткова організація може бути платником ПДВ, якщо вона зареєструється добровільно чи повинна буде зареєструватися в обов’язковому порядку. Неприбуткова організація зобов’язана зареєструватися платником ПДВ, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

    Поняття постачання наведено:

    • товарів у пп. 14.1.191 ПКУ;
    • послуг у пп. 14.1.185 ПКУ.

    Якщо ознайомитися з цими поняттями, стане зрозуміло, що будь-які товари, послуги, надані на сторону, в тому числі безоплатно, підпадають під поняття постачання товарів/послуг. Наприклад, якщо сільськогосподарський обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, надання таких послуг підпадає під поняття постачання послуг. А, отже, якщо сукупний обсяг надання таких послуг перевищить впродовж останніх 12 календарних місяців 1 млн грн, кооператив зобов’язаний буде зареєструватися платником ПДВ, навіть якщо його зареєструють як неприбуткову організацію.

    Повертаємося до нашої ІПК

    Відповідно до пп. 133.4.1 ПКУ неприбутковим є підприємство, що одночасно відповідає таким вимогам:

    • утворене та зареєстроване в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
    • установчі документи якого містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
    • установчі документи якого передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
    • внесене контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

    Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 ПКУ).



    А далі в ІПК наведено норми Законів про кооперацію та сільгоспкооперацію, які визначають напрямки використання доходів кооперативу. Наприклад:

    • метою кооперації є, серед іншого, поділ між членами кооперативу доходів (ст. 3 Закону про кооперацію)
    • у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки – у натурі (ч. 3 ст. 21 Закону про кооперацію)
    • після виконання зобов’язань сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та відшкодування збитків за минулі періоди залишок фінансового результату господарської діяльності кооперативу розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та нарахувань на паї членам кооперативу, у тому числі асоційованим (ч. 5 ст. 9 Закону про сільгоспкооперацію).

    Тобто, Законами про кооперацію та сільгоспкооперацію прямо передбачено розподіл частини отриманого сільгоспкооперативом доходу між членами кооперативу. Але ж це прямо суперечить нормам пп. 133.4.1 ПКУ.

    З огляду на викладене, податкова підсумувала в ІПК, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи:

    1. не можуть бути визнані неприбутковими організаціями у розумінні ПКУ,
    2. не підлягають включенню до Реєстру та зобов’язані нараховувати і сплачувати податок на прибуток у загальному порядку.

    А як же тоді норма в Законі про сільгоспкооперацію?

    Ми вище навели цю норму, де сказано, що сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи є неприбутковими.

    Але ж в тому самому Законі про сільгоспкооперацію сказано, що діяльність сільськогосподарських кооперативів базується на нормах різних законів, кодексів, в тому числі на нормах ПКУ (див. ч. 1 ст. 2). Відповідно до ст. 23 Закону про кооперацію оподаткування, облік і звітність у кооперативі здійснюються у порядку, передбаченому законодавством. А основним, базовим законом з оподаткування є ПКУ.

    В п. 1.1 ПКУ так і сказано, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.



    В п. 3 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ зазначено, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються ПКУ, застосовуються правила ПКУ.

    Отже, з метою визначення неприбутковості для цілей оподаткування податком на прибуток варто звертати увагу виключно на норми ПКУ, а не Закону про сільгоспкооперацію. Фактично ч. 1 ст. 9 цього Закону суперечить ПКУ, а тому не діє.

    Чи можна сільськогосподарський обслуговуючий кооператив зробити неприбутковим?

    Можна. Для цього зі статуту кооперативу потрібно прибрати всі норми, які стосуються розподілу доходу (прибутку) серед членів. Звісно, що це вдарить по вигідності кооперативу для його членів. Вони позбудуться отримувати від кооперативу розподілений дохід. Але ж тут вже члени кооперативу нехай самі вирішують, що їм вигідніше щоб кооператив був неприбутковим, але без розподілу їм доходу, або нехай буде платником податку на прибуток і розподіляє дохід між членами.

    Норми, які потрібно прибрати зі статуту кооперативу, щоби його можна було зареєструвати неприбутковою організацією:

    • стосовно розподілу залишку фінрезультату (прибутку, доходу) на здійснення кооперативних виплат;
    • стосовно розподілу залишку фінрезультату (прибутку, доходу) на здійснення нарахувань на паї;
    • по отриманню членами кооперативу паїв та частки доходу при ліквідації кооперативу;
    • по отриманню членами кооперативу паїв і відповідної частки майна у разі їх виходу з кооперативу;
    • стосовно можливості розподілу між членами кооперативу фондів кооперативу.

    Варто сказати, що необхідність всіх цих видів розподілу доходу між членами кооперативу встановлена Законом про кооператив (див. ст. 2, ст. 8, ст. 12, ст. 21, ст. 25, ст. 26, ст. 29). Проте варто розглядати такі норми, як встановлені законом права членів кооперативу. Відтак якщо члени кооперативу вирішать відмовитися від цих прав, вони їх просто не запишуть у статуті. Причому мало не записати до статуту норми про розподіл прибутку. Потрібно ще й прямо написати, що прибуток не розподіляється на такі виплати. Наприклад, відповідна норма статуту може звучати приблизно так:

    «Доходи або майно Кооперативу не підлягають розподілу між його засновниками або членами та не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого засновника або члена Кооперативу, його посадових осіб (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску)».

    Разом з цим у статуті рекомендуємо перелічити всі виплати, зазначені в законі і які ми навели вище, на які кооператив не буде розподіляти дохід на кооперативні виплати, на виплати на паї, паї та частка доходу при ліквідації і т.д.

    Маючи на руках такий статут, кооператив може сміливо йти в податкову і отримувати неприбутковий статус. Тому що виконується норма пп. 133.4.1 ПКУ стосовно того, що установчі документи повинні містити заборону розподілу отриманих доходів.

    Олександр Золотухін, консультант з оподаткування і бухгалтерського обліку

    Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram