Історія зі скасуванням ПДВ для аграріїв (операцій з зерновими та олійними) не завершилась. Продовженням зустрічі від 16 січня, про яку ми вже писали, стане новий «виток перемовин» аграріїв з представниками ДФС України, аби ті ініціативи, які пропонували податківці втратили будь-яке економічне підґрунтя та перейшли у площину професійного діалогу та ініціатив, які будуть по-справжньому сприяти детінізації та розвитку аграрної галузі. Очікують, що ця зустріч відбудеться досить скоро.
І до того часу, аби усі зрозуміли, що ПВД — це не прибуток, податкові менеджери аграрних компаній та представники асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» на зустрічі з представниками медіа «на пальцях» пояснили наскільки важливий ПВД для аграрної галузі, чому його не можна просто взяти і легкістю викреслити. Більше того, експерти агросектору переконані, що «удар» від скасування буде такий потужний, що може «відкотити» нас на десятки років назад, позбавити конкурентних переваг на світовому ринку, «підірвати» розвиток країни та ще й примусить заплатити у кінцевому рахунку за все це кінцевого споживача.
— Згідно з цифрами Бюджету країни на 2019 рік ПВД є основним джерелом надходжень (42%). У цілому надходження від ПДВ становлять 435 млрд грн. Крім того, від ПДФО — 106 млрд грн. Податок на прибуток підприємств — 95 млрд грн. Тобто, ПДВ є основою економічно-фінансового устрою, — говорить генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький.
У чому суть?
Схематично ПДВ в агросекторі працює так:
- ПК — податковий кредит
- ПЗ — податкове зобов’язання.
— Сплата ПДВ у цьому ланцюжку виконується за такою схемою: ПЗ – ПК = Х грн сплата до бюджету. У такому випадку аграрій та імпортер сплатили по 10 грн до бюджету. Елеватор (експортер) же має від’ємне значення. І, якщо ми здійснимо операцію ПЗ – ПК = 0* – 20 = – 20). У такому випадку — 20 грн. (*Нині згідно з Податковим кодексом експорт зерна оподатковується за нульовою ставкою). Тому елеватор просить у бюджету відшкодування. І бюджет, який отримав 20 грн від контрагентів повертає кошти експортеру (елеватору), — говорить експерт з фінансових та податкових асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Кузьмич.
«Ефект знищення», втрата конкурентних переваг та інвестицій?
— При відміні ПДВ, у кінцевому результаті уся продукція, яка іде на внутрішній ринок, буде коштувати дорожче і за це потрібно буде заплатити нам з вами — споживачам. А якщо ми говоримо про 70% продукції, яка іде на експорт (вхідна ціна незмінна, експортна ціна — міжнародна) наша собівартість зросте на 10%, тобто конкурентність нашого виробництва з точку зору міжнародного ринку порівняно з іншими падає на 10% з точки зору витрат. 10% — це дуже суттєвий показник. Привабливість інвестування і ведення бізнесу, враховуючи інші ринки, зводиться майже до нуля. Так, бюджет наповниться, але за це заплатять споживачі. Не буде інвестицій. Буде зростати собівартість. Що вже говорити про перспективи розвитку. Це на 1 рік, а потім що? Менше одиниць продукції буде вироблено, менше продано, менше сплачено, саме тому ефект за 3-5 років (при такій політиці) буде знівельований і бюджет не буде наповнюватись, — підкреслює Тарас Висоцький. — Крім того, коли говорять, що аграрії «не доплачують» у бюджет, то ось вам цифри. Суть податку на додану вартість при експорті така, що бюджет отримує нуль (це ідея податку при експорті). І якщо у нас експортно орієнтований продукт ми не можемо розраховувати про надходження до бюджету. Однак, ми дивились на цифри митниці, і якщо підсумувати надходження ПДВ 2018 року від добрив, засобів захисту рослин, с/г техніки, насіння та паливо — це 25 млрд грн. Отож, ПДВ сплачується с/г виробниками опосередковано через контрагентів.
NB: Експерти наголошують, що ідея відмови від ПДВ, вочевидь, виникла у податківців з бажанням перейняти американську модель. Там дійсно немає ПДВ, однак працюють інші податки. У нашому ж випадку, коли вся економіка, як було описано вище функціонує з ПДВ, не можна забирати ПДВ у аграрного сектору, оскільки це вплине на усю систему.
Чому? Відповідь проста: заплатить кінцевий споживач.
— Якщо не відбувається внутрішнього споживання, то і держава не може отримувати ПДВ і це потрібно зрозуміти. Наші ж податківці вважають, що «Ні, я хочу ще отримувати додатковий податок з підприємств». Для себе ми це розглядаємо, як додатковий 10% податок на витрати підприємства. Тобто, 100 грн — це витрати, 20 грн — це податковий кредит. Якщо ж буде запропонована модель, яку пропонують податківці, а саме — скасування ПДВ, то відповідно замість 100 грн наші витрати становитимуть 120 грн, тому що постачальнику я так само мушу заплатити цих 120 грн, і ціна не зміниться. Але при цьому для виробництва продукції я буду витрачати більше коштів. З наших розрахунків у структурі собівартості с/г продукції 50-60% витрат складаються з ПДВ і відповідно 50-40% без ПДВ. Коли у середньому ми рахуємо, що нам треба сплатити 600-700 доларів за гектар, це 60-70 доларів податкового кредиту. Якщо будуть запропоновані зміни, то наші витрати зростуть до 770 доларів і за це потрібно буде заплатити, — говорить податковий менеджер ТОВ «Агропросперіс» В’ячеслав Саган.
Усі аграрії в один голос заявляють: не можна стимулювати одну галузь за рахунок іншої.
— Податківці на сьогодні намагаються якось обмежити, як вони вважають, прибутки експортерів. Ми розуміємо, що, експортер має право на відшкодування, це дійсно наш актив. І це ті, кошти на які ми розраховуємо. Коли у нас операція звільнена від ПДВ, ми ПДВ, яке сплатили не можемо перетворити у свій актив. Ми його включаємо до собівартості. І це надзвичайно впливає на конкретність на світовому ринку. А, якщо ж ми укладаємо з нульовою ставкою ПДВ, то ця операція вважається оподаткованою і це актив у результаті вхідного ПДВ. Хоча і там, і там буде нуль. Так, переробка — це дуже важливо. Але потрібно також говорити про те, що вирощення — це не купівля-перепродаж, а також процес виробництва. І не потрібно стимулювати одну галузь за рахунок іншої. Є механізми, які дозволять стимулювати розвиток переробників, але не за наш рахунок, — говорить податковий менеджер AgroGeneration Наталія Кузнєцова.
Експорт соя/ріпак: і в чому проблема?
У 2018 році було внесено зміни, відповідно до яких ПДВ при експорті сої з 1 березня 2018 року та ріпаку з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2021 року не буде погашатися, якщо експортером є не виробник, повернення ПДВ зможе отримати тільки виробник.
Але наразі це не дуже працює! Чому?
— Норма Податкового кодексу, яку внесли і яку підписав Президент (майже три місяці чекали) виписана так, що у загальному вигляді експорт сої звільняється від додаткового оподаткування, але є виключення, це стосується агропідприємств-виробників сої, які її експортують. Агровиробники сої прийняли цю норму і почали експортувати з 1 вересня за ставкою нуль відсотків. Однак, податківці вигадали свій спосіб неправомірності цієї норми і це вони дали зрозуміли у одному із своїх листів на ІПК Державної Фіскальної Служби України та при перевірках (планових чи позапланових). Мовляв, «Ви неправомірно використовуєте нульову ставку при реалізації на експорт сої».
Чому вони так вважають? Оскільки у Податковому кодексі відсутнє визначення «сільськогосподарське підприємство» і, мовляв, взагалі у українському законодавстві відсутній такий термін — то норму не можна використовувати. Заборона загальна і розповсюджується на всіх!
З нашої точки зору, це неправомірна позиція і у разі застосування її до нашого підприємства ми будемо оскаржувати її у суді. Чому? Тому що податківці прекрасно знають, що є Закон України «Про стимулювання розвитку сільськогосподарського підприємства на період 2001-2004 рр.». Цей закон чинний і у ньому чудово визначені терміни: «сільськогосподарське підприємство» і «сільськогосподарський товаровиробник».
Тобто, якщо у Податковому кодексі немає чіткого визначення що ж таке «сільськогосподарське підприємство», але це визначення є у інших нормативно-правових актах України, які є чинними, то його можна використовувати і застосовувати — це ст. 5 ПКУ, — наголошує податковий менеджер AgroGeneration Наталія Кузнєцова.
Звичайно, такі колізії не дають спокою аграріям і виробники постійно відчувають себе під «ударом». Адже, перевірки такого роду від ДФС можуть загрожувати додатковими збитками, штрафами і таке інше. Чому у нашій державі податківці не сприяють, а тільки заважають розвитку галузі залишається риторичним запитанням.
Виробництво і переробка сої на сьогодні не може збільшитись — дані УКАБ.
- Внутрішнє споживання соєвого шроту не може вирости, оскільки основним споживачем є тваринництво.
- Не має міжнародного ринку збуту такого додаткового обсягу соєвого шроту.
То що ж тоді будемо переробляти?
— Це може призвести до того, що ми будемо відмовлятись вирощувати сою. Бо міжнародні ціни впали. Не буде ПДВ. Це значить додатково + 15 доларів до 1 тонни. У принципі, для чого тоді її вирощувати? Хоча це дуже хороша культура і дає землі відпочити. Хочуть стимулювати переробку, але може виявитись так — що не буде чого переробляти! — наголошує податковий менеджер ТОВ «Агропросперіс» В’ячеслав Саган.
Пропозиції
Стимулювати розвиток галузі та шукати шляхи детінізації ринку потрібно:
- Податки мають сплачували усі і ці надходження мають йти до бюджету.
- Провести інвентаризацію земель і вивести ринок обробітку земель з «тіні».
NB: За підрахунками УКАБ бюджет втрачає від 8-9 млрд грн на рік (за мінімальними розрахунками 660 грн від користування с/г земель * 10-12 млн га земель = 8 млрд грн).
- Вносити зміни та реформувати операції з продажу земель за готівку.
Єдине, що такі стимули передбачають першочергову велику роботу з систематизацією та наповненням електронних баз даних, їх постійний контроль та моніторинг у подальшому з боку ДФС України. Проте, цей шлях буде набагато ефективнішим, ніж наповнення бюджету неекономічними стимулами, які призведуть до маніпулювання ставок і у кінцевому рахунку за це заплатять українські споживачі.
Ірина Прохорчук
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram