Вчені з Університету Британської Колумбії (UBC) виявили нові властивості квіток соняшника. Встановили, що їхнє ультрафіолетове забарвлення не лише приваблює запилювачів, але й допомагає рослині регулювати втрату води. Про це повідомив phys.org.

Ультрафіолетовий візерунок на пелюстках соняшника не видимий для людського ока. Проте його бачить більшість комах, включно з бджолами. Його інколи називають ультрафіолетовими мішенями. Таким чином рослина приваблює запилювачів.

Нове дослідження встановило, що ті самі молекули, які створюють ультрафіолетові малюнки на соняшникових пелюстках також допомагають рослині реагувати на стреси, зокрема, посуху та екстремальні температури.

Несподівано ми помітили, що соняшники, які ростуть у сухішому кліматі, мають квіти з більшими ультрафіолетовими мішенями. Потім ми виявили, що ці квіти здатні ефективніше утримувати воду. Це свідчить про те, що ці більші ультрафіолетові мішені допомагають рослинам адаптуватися до більш сухих середовищ, зазначив провідний автор дослідження, науковий співробітник дослідницького центру біорізноманіття UBC та відділу ботаніки д-р Марко Тодеско.

Д-р Тодеско та його колеги виростили майже 2000 диких соняшників двох видів у 2016 р. та 2019 р., вимірявши кількість ультрафіолетових ділянок та проаналізувавши геном рослин. Науковці встановили, що дикі соняхи з різних частин Північної Америки мають УФ-мішені дуже різних розмірів: в одних вони мають форму тонкого кільця, в інших покривають усю квітку.

NB: Бджоли частіше відвідували другі, що підтвердило попередні дослідження.

Дослідники виявили, що ген HaMYB111 відповідає за більшу частину різноманітності квіткових УФ-візерунків. Він контролює вироблення флавоноїдних сполук, які поглинають ультрафіолетові промені. Ці ж сполуки допомагають рослинам виживати в умовах екологічних стресів.

Квіткові ультрафіолетові візерунки, здається, відіграють принаймні подвійну роль в адаптації. Окрім вже добре відомого впливу на посилення запилення, вони також регулюють втрату води з квітів. Це та функція, яку не очікуєш від кольору квітки. І це є прикладом складності процесу адаптації, зауважив старший автор дослідження, професор кафедри ботаніки та дослідницького центру біорізноманіття д-р Лорен Різеберг.

Науковці зазначили, що ця робота в подальшому може мати вагомий вплив на вивчення механізму пристосування соняшника та інших рослин до температурних режимів. В умовах кліматичних змін розуміти це особливо актуально.

В подальшому дослідники хочуть детальніше вивчати вплив УФ-мішеней на фізіологію рослин. Також працюватимуть над вивченням того, як HaMYB111 регулює розмір ультрафіолетових мішеней і як саме сполуки флавонолу впливають на втрату води.

Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram