За останні роки вирощування ріпаку в Україні демонструє стабільне зростання — як за обсягами виробництва, так і за експортним потенціалом. Водночас з розширенням площ і зміною клімату, зростає і тиск шкідників, які суттєво впливають на врожайність культури. У деяких випадках втрати можуть сягати 30–45%, попереджають спеціалісти ГУ Держпродспоживслужби у Тернопільській області.
Ріпак має тривалий період вегетації, протягом якого стає вразливим до цілого комплексу шкідників. Захист культури починається ще з агротехнічних заходів — знищення хрестоцвітих бур’янів, дотримання сівозміни, обробітку ґрунту. Проте основну загрозу становлять комахи-фітофаги, проти яких ефективним захистом залишаються біологічні та хімічні методи.
Серед найнебезпечніших шкідників — прихованохоботники, ріпаковий квіткоїд, капустяна попелиця, хрестоцвіті блішки, ріпаковий білан. Особливо активізуються вони навесні, коли температура ґрунту на глибині 2–4 см перевищує +6°С.
Одними з найпідступніших є прихованохоботники, які ушкоджують стебла та листкові черешки, спричиняючи вилягання рослин і відкриваючи шлях хворобам. Їх важко виявити, оскільки при найменшому русі комахи падають на ґрунт і стають практично непомітними. Для виявлення використовують жовті чашки, які щодня перевіряють у посівах.
Ріпаковий квіткоїд шкодить довгий час — від бутонізації до цвітіння, а його личинки проникають навіть у молоді стручки. У період цвітіння особливу загрозу становлять попелиці, капустяний стручковий прихованохоботник і комарик. Обробки в цей період потрібно проводити виключно поза часом льоту бджіл і препаратами, безпечними для них.
На етапі формування стручків боротьбу з шкідниками слід продовжувати — знову активізуються попелиці, пильщики, прихованохоботники та комарики.
Одним з нових викликів останніх років стала оленка волохата — жук, який активно пошкоджує бутони й небезпечний тим, що масово з’являється одночасно з льотом бджіл, ускладнюючи використання хімічного захисту.
Рання весна — критичний період, коли шкідники починають заселяти посіви, а своєчасне реагування визначає ефективність захисту. Важливу роль відіграє застосування інсектицидів — піретроїдних, фосфорорганічних та неонікотиноїдних, залежно від виду шкідника та стадії його розвитку.
Оптимальна система захисту ріпаку — це поєднання агротехнічних прийомів, моніторингу, точного прогнозування та правильно підібраних препаратів. Лише такий підхід дозволить зберегти врожай і уникнути значних втрат у посівах озимого ріпаку.
Аби не пропустити найцікавішого, підписуйтесь на наш канал-Telegram
